Справа № 2-373/2008 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2008 року Костопільський районний суд Рівненської області
в складі : головуючої-судді ОСОБА_1
при секретарі Цецик О.В.
розглянувши в судовому засіданні в м.Костопіль справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням та зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, –
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, квартирою №45 в будинку №2 по вул.Скляна в м.Костопіль Рівненської області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1. На даній житловій площі зареєстровані він, син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_4 В травні 2005 року, після смерті дружини, донька разом з сином переїхала на постійне місце проживання до своєї бабусі ОСОБА_5 та стала проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1. З того часу вона і її син в квартирі не проживають, участі в утриманні квартири та сплаті житлово-комунальних платежів не приймає. Просить позов задовільнити на підставі ст.ст.71,72 Житлового кодексу України, визнати ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування вказаним житловим приміщенням.
Відповідач ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов про визначення порядку користування квартирою, зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні спірною квартирою та визначити порядок користування квартирою, а саме виділити в користування ОСОБА_3 та її сина ізольовану кімнату з балконом, кухню, ванну санвузол, коридор залишити в спільному користуванні .
Ухвалою суду від 10.06.2008 року зустрічний позов об’єднаний в одне провадження з первісним позовом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свій позов підтримав, покликаючись на обставини викладені у позовній заяві. Позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, покликаючись на, просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.
ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням не визнали, посилаючись на що батько та брат безпідставно позбавляють її та її дитину права на користування жилим приміщенням, створили перешкоди у користуванні ним. Просили відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, а зустрічний позов задоволити та зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні спірною квартирою та визначити порядок користування квартирою, а саме виділити в користування ОСОБА_3 та її сина ізольовану кімнату, згідно технічного паспорта ізольовані кімнати під №5 площею 15.9 кв.м і під №8 площею 13.2 кв.м., кухню , ванну санвузол, коридор залишити в спільному користуванні .
ОСОБА_2 - відповідач по зустрічному позову, позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.
Прокурор Костопільського району та представник органу опіки і піклування виконавчого комітету Костопільської міської ради заперечували проти задоволення позову ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право на користування спірною квартирою, оскільки це буде суперечити інтересам малолітньої дитини та порушувати її право на житло.
Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи , суд рахує, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням не підлягає до задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою підлягає задоволенню.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що відповідач по первісному позову ОСОБА_3 проживала у спірній квартирі як член сім’ї квартиронаймача.
З наданих матеріалів справи: ОСОБА_8 перевірки паспортного режиму від 06.02.2008 р., ОСОБА_8 перевірки паспортного режиму від 04.06.2008 р., так і з пояснень позивача по первісному позову вбачається, що відповідач не проживає в спірній квартирі з травня 2005 року
Зазначені обставини підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, сусіди, які показали, що ОСОБА_3 проживала у спірній квартирі, на даний час не проживає, з якої причини покинула квартиру, їм не відомо.
Статтями 71 та 72 Житлового кодексу України передбачено можливість визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщеням внаслідок її відсутності понад встановлені строки.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_3 змушена була покинути спірну квартиру через неприязні стосунки із батьком та братом та неможливі житлові умови, які створили відповідачі, оскільки вона з своїм сином проживала в одній кімнаті разом з батьком. Фактично в одній кімнаті проживало дві сім’ї.
Суд, враховуючи, що підставою для припинення проживання були негативні щодо відповідача дії батька та брата, якими останні фактично примусили залишити квартиру, визнає, що причини відсутності ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_4 в спірній квартирі поважними.
Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 12 квітня 1985 року №2 “Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України” передбачає, що відповідно до ст.104 ЖК України суд вправі задовольнити вимоги члена сім’ї наймача про поділ жилого приміщення і може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення.
Із досліджених в судовому засіданні доказів, вбачається, що спірна квартира складається з трьох жилих кімнат, дві з яких ізольовані №5 площею 15.9 кв.м і №8 площею 13.2 кв.м., кухні, ванни, санвузлу , коридору. Суд рахує за вірне виділити в користування ОСОБА_3 та її сина ізольовану кімнату 8 площею 13.2 кв.м., кухню, ванну, санвузол, коридор залишити в спільному користуванні позивача та відповідачів.
У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів судові витрати, а саме державне мито в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7,50грн.
Керуючись ст.ст. 10,11,88,209,212,214-215,218ЦПК України, ст.71,72,104 ЖК України, Постанови Пленому Верховного Суду від 12 квітня 1985 року №2 “Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою.
Встановити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 наступним чином: ізольовану кімнату 8 площею 13.2 кв.м. виділити в користування ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_4, кухню, ванну, санвузол, коридор залишити в спільному користуванні позивача та відповідачів.
Зобов’язати ОСОБА_2( батька) та ОСОБА_2 (брата) не чинити перешкод в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_2, надати ключі від замків вхідних та між кімнатних дверей та не порушувати визначений порядок користування квартирою ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_4.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в сумі 16 грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
СУДДЯ: