ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/4046/12

26 грудня 2012 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі: головуючого судді Мірінович У.А. при секретарі судового засідання Колісник Н.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі адміністративну справу

за позовом Петриківської сільської ради

до Тернопільської об’єднаної державної фінансової інспекції

про визнання не чинним та скасування пункту вимоги про усунення порушень,

ВСТАНОВИВ:

Петриківська сільська рада звернулася у суд з позовом до Тернопільської об’єднаної державної фінансової інспекції про визнання нечинним та скасування окремої частини акта ревізії КРУ, що стосується нарахувань та виплати премій, матеріальної допомоги в тому числі відпускних заступнику сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ОСОБА_3 в сумі 12307,96 грн.

В судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, представником позивача подано до суду письмову заяву від 18.12.2012 року та заявлено усно про зміну позовних вимог, а саме: позивач просить визнати нечинним та скасувати п.5 вимоги про усунення порушень законодавства з питань використання фінансів, а саме вимогу про відшкодування виплачених коштів заступнику сільського голови з питань діяльності виконавчого органу - ОСОБА_3 в сумі 12307,96 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що працівниками Тернопільської об’єднаної державної фінансової інспекції проведено ревізію Петриківського сільського бюджету, за період з 01.06.2005 року по 31.12.2011 року. За результатами ревізії складено акт № 17 - 22/74 від 13.03.2012 року, у якому встановлено, що рішенням І сесії шостого скликання Петриківської сільської ради від 26.11.2010 року № 7, на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу затверджено ОСОБА_3, яка до цього періоду працювала секретарем сільської ради. Однак, нарахування та виплата премії та матеріальної допомоги (відпускних) ОСОБА_3 протягом січня – грудня 2011 року проводилась на підставі розпоряджень сільського голови ОСОБА_4, чим порушено п.6 постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року № 268 (далі – Постанова № 268), та внаслідок чого безпідставно нараховано та виплачено ОСОБА_3 премії і матеріальної допомоги (відпускних) протягом січня – грудня 2011 року на загальну суму 12307,96 грн.

Відмітила, що позивачем було подано до Тернопільської об’єднаної державної фінансової інспекції заперечення до вищевказаного акту, однак висновком від 02.04.2012 року дане заперечення відповідачем було залишено без задоволення.

Представник позивача зазначила, що на підставі вищевказаного порушення сільському голові Петриківської сільської ради ОСОБА_4 було направлено обов’язкові вимоги № 19-17-13-14/840 від 04.04.2012 року, пунктом 5 яких було зобов’язано відшкодувати безпідставно виплачені кошти в сумі 12307,96 грн., які перерахувати до сільського бюджету.

Однак, позивача не погоджується з висновками викладеними у акті ревізії щодо порушення п.6 Постанови № 268, оскільки, в місцевому бюджеті Петриківської сільської ради були передбачені кошти для нарахувань надбавок, матеріальної допомоги та премій згідно штатного розпису, а тому головою Петриківської сільської ради згідно розпоряджень було нараховано та виплачено ОСОБА_3 премії і матеріальної допомоги (відпускних) протягом січня – грудня 2011 року на загальну суму 12307,96 грн.

Представник позивача також звернув увагу суду на те, що рішенням одинадцятої сесії шостого скликання від 09.03.2012 року за № 443 було затверджено розпоряджень сільського голови про преміювання посадових осіб Петриківської сільської ради за 2010 – 2012 роки, прийнятих в межсесійний період.

Таким чином, представник позивача просить суд, визнати нечинним та скасувати п.5 вимоги про усунення порушень законодавства з питань використання фінансів, а саме вимогу про відшкодування виплачених коштів заступнику сільського голови з питань діяльності виконавчого органу - ОСОБА_3 в сумі 12307,96 грн., оскільки нарахування та виплати премій, матеріальної допомоги (відпускних) заступнику сільського голови ОСОБА_3 є правомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що підставі акту ревізії № 17 - 22/74 від 13.03.2012 року та з урахуванням виявлених порушень, відповідачем було винесено вимогу № 19-17-13-14/840 від 04.04.2012 року, пунктом 5 якої позивача було зобов’язано відшкодувати безпідставно виплачені кошти в сумі 12307,96 грн. Вважає, що така вимога винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, а тому посилаючись на пояснення викладені у письмовому заперечені, просила у задоволені позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно п.1 постанови КМУ від 20.07.2011 року № 765 «Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції», контрольно – ревізійні управління в областях шляхом реорганізації перетворено в державні фінансові інспекції в областях.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.10 Закону України «Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 року № 2939 (далі – Закон № 2939) (п.1 ч.1 ст.10. в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Головному контрольно-ревізійному управлінню України надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).

Судом встановлено, що з 30.01.2012 року по 03.03.2012 року (ревізію було зупинено на період з 22.02.2012 року по 24.02.2012 року для проведення зустрічних звірок) відповідно до п.2.1 плану контрольно – ревізійної роботи на І квартал 2012 року Тернопільської об’єднаної державної фінансової інспекції та на підставі направлень на проведення ревізії від 30.01.2012 року № 32, від 13.02.202 року № 49, та від 28.02.2012 року працівниками Тернопільської об’єднаної державної фінансової інспекції проведено планову ревізію Петриківського сільського бюджету, за період з 01.06.2005 року по 31.12.2011 року. Про проведення даної ревізії позивача було повідомлено відповідачем листом від 20.01.2012 року № 19-17-13-14/124 (а.с.12) та проводилась в присутності сільського голови Петриківської сільської ради ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_5

За результатами ревізії складено акт № 17 - 22/74 від 13.03.2012 року, у якому зафіксовано, що рішенням І сесії шостого скликання Петриківської сільської ради від 26.11.2010 року № 7, на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу затверджено ОСОБА_3, яка до цього періоду працювала секретарем сільської ради. Однак, нарахування та виплата премії та матеріальної допомоги (відпускних) ОСОБА_3 протягом січня – грудня 2011 року проводилась на підставі розпоряджень сільського голови ОСОБА_4, чим було порушено п.6 Постанови № 268, та як наслідок безпідставно нараховано та виплачено ОСОБА_3 премії і матеріальної допомоги (відпускних) протягом січня – грудня 2011 року на загальну суму 12307,96 грн.

Не погоджуючись із висновками викладеними у акті ревізії, позивачем було подано до Тернопільської об’єднаної державної фінансової інспекції заперечення до вищевказаного акту, та з приводу нарахування та виплати премії, матеріальної допомоги заступнику сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ОСОБА_3 у період з січня по грудень 2011 року на підставі розпоряджень сільського голови ОСОБА_4, вказано, що рішенням одинадцятої сесії шостого скликання від 09.03.2012 року за № 443 «Про затвердження розпоряджень сільського голови про преміювання посадових осіб Петриківської сільської ради за 2010-2012 роки, прийнятих в міжсесійний період» було затверджено і розпорядження сільського голови ОСОБА_4 щодо нарахування та виплати премії заступнику сільського голови, а отже, Петриківській сільській раді матеріальної шкоди завдано не було.

Згідно висновку відповідача від 02.04.2012 року заперечення позивача було залишено без задоволення.

Згідно п.7 ст. 10 Закону № 2939, відповідачем у справі направлено сільському голові Петриківської сільської ради вимогу № 19-17-13-14/840 від 04.04.2012 року «Про усунення порушень законодавства з питань використання фінансів», пунктом 5 якої зобов’язано відшкодувати безпідставно виплачені кошти в сумі 12307,96 грн., які перерахувати до сільського бюджету.

Не погоджуючись із пунктом 5 вищевказаної вимоги позивач звернувся з позовом у суд.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі – Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частиною першою ст. 16 Закону № 280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону № 280/97-ВР система місцевого самоврядування включає сільського, селищного, міського голову.

Пунктом 13 та пунктом 20 частиною 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою та видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Згідно ч. 5 ст.42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Відповідно до ч.5 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-III посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Проте, зазначеним законом не передбачено прийняття додаткового рішення сесії відповідної ради при надані щорічної відпустки з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.

Слід також відмітити, що посадомва особа - особа, як правило, керівник або заступник керівника організацій чи спілки протекторатів та їх апарату, інші службовці, на яких законами або іншими правово-судовими актами покладено здійснення організаційно-лексикологічних та консультативно нормативних стягнень.

Абзацом другим пунктом шостим постанови Кабінету міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" № 268 від 09.03.2006 (надалі – Постанова №268) визначено, що преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.

Як слідує з матеріалів справи, та підтверджується належними та допустимими доказами у справі, у період з січня по грудень 2011 року включно, позивачем було здійснено нарахування та виплату премії, матеріальної допомоги заступнику сільського голови ОСОБА_3 на підставі розпоряджень сільського голови Петриківської сільської ради та без прийняття рішення про зазначені виплати відповідною радою. Відповідно, такі нарахування та виплати премій і матеріальної допомоги заступнику голови Петриківської сільської ради ОСОБА_3 здійснені позивачем з порушенням вимог абзацу другого пункту шостого Постанови № 268.

Судом не приймається до уваги як належний доказ необґрунтованості та безпідставності висновків відповідача про допущене позивачем порушення п.6 Постанови № 268, та відповідно доказ неправомірності пункту 5 вимоги про усунення порушень, - рішення одинадцятої сесії шостого скликання від 09.03.2012 року за № 443 «Про затвердження розпоряджень сільського голови про преміювання посадових осіб Петриківської сільської ради за 2010-2012 роки, прийнятих в міжсесійний період», з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України (№2456-VI від 08.07.2010), бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною ОСОБА_4 України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

У ст. 5 Бюджетного кодексу України визначено структуру бюджетної системи України, а саме: Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Стаття 96 Конституції України встановила, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною ОСОБА_4 України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Верховна ОСОБА_4 України, як і парламент будь-якої іншої країни, дає згоду й одночасно завдання виконавчій владі збирати доходи, що встановлені законодавством, і витрачати їх на санкціоновані потреби тільки протягом встановленого періоду, який і одержав назву бюджетного періоду, фінансового або адміністративного року.

Поряд з цим, пунктом шостим Постанови №268 визначено, що голова районної ради має право у межах затвердженого фонду заробітної плати встановлювати працівникам апарату ради надбавки, доплати, здійснювати їх преміювання та надавати їм матеріальну допомогу та преміювання заступника голови сільської ради, встановлення їм надбавок, надання їм матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, встановлених цією постановою у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається районною радою.

Виходячи з зазначених статей Законів та положень Постанови №268, суд приходить висновку, що оскільки обсяг видатків на оплату праці працівників апарату сільської ради визначається щорічно рішенням ради про сільський бюджет на відповідний рік, то і розміри стимулюючих виплат заступнику голови ради повинні визначатись районною радою щорічно за підсумками діяльності ради за відповідний період, з урахуванням наявних коштів на вказану мету та у межах поточного бюджетного періоду, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно, прийняття одинадцятою сесією шостого скликання Петриківської сільської ради Тернопільського району 09.03.2012 року рішення за № 443 «Про затвердження розпоряджень сільського голови про преміювання посадових осіб Петриківської сільської ради за 2010-2012 роки, прийнятих в міжсесійний період», яким затверджено розпорядження сільського голови Петриківської ради за період з 2010 по грудень 2011 року щодо встановлення премій та надбавок заступнику сільського голови, виплата яких відбулась у попередній бюджетний період та лише на підставі цих розпоряджень голови, не є та не може бути відповідним санкціонуванням таких виплат уповноваженою особою, оскільки такі виплати здійснені у іншому бюджетному періоді який минув, та були проведені не на підставі прийнятого районною радою рішення про зазначені виплати, а відбулись з порушенням вимог пункту шостого Постанови №268.

Стаття 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає права державної контрольно-ревізійної служби. Зокрема, згідно вказаної статті органи державної контрольно – ревізійної служби мають право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно вимог ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ, службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади. Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач в даному випадку діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для судового захисту прав, та інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень в розумінні положень ст. 2 КАС України суд не вбачає.

На підставі викладеного, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 10, 11, 94, 160 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Петриківської сільської ради до Тернопільської об’єднаної державної фінансової інспекції про визнання не чинним та скасування пункту 5 вимоги про усунення порушень законодавства з питань використання фінансів, а саме вимог про відшкодування виплачених коштів заступнику сільського голови з питань діяльності виконавчого органу – ОСОБА_6 в сумі 12 307, 96 грн., - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвали постанову. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також: прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 грудня 2012р.

Головуючий суддя                                                                      Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя                                                                                          Мірінович У.А.