ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

22 лютого 2007 р.

№ 35/253

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів:

Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк

на рішення

господарського суду Донецької області від 08.11.2006 р.

у справі

№35/253

господарського суду

Донецької області

за позовом

Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк

до	ТОВ "ЦЗФ "Узлівська", м.Горлівка Донецької області

про	стягнення 7775,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2006 р. у справі №35/253 (суддя Мальцев М.Ю.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Донецька залізниця" до ТОВ "ЦЗФ "Узлівська" про стягнення 7 775,20 грн. штрафу за невиконання плану перевезень у лютому 2006 р.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Донецька залізниця" просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2006 р. у справі №35/253 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 7 775,2 грн. за обома обліковими картками та судові витрати, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 5, 106, 107, 109 Статуту залізниць України (далі —Статут) та п.п. 2.8, 6.5, 6.7, 6.10 Правил планування перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 р. №873 (далі —Правила), оскільки: по-перше, по обом обліковим карткам відповідачем місячний обсяг перевезень перевиконано за рахунок перевиконання плану у 3-х декадах; по-друге, п. 6.10 Правил планування перевезень вантажів не передбачено здійснення заліку недовантажень у попередніх декадах послідуючим перевантаженням; по-третє, п. "г" ст. 107  Статуту залізниць України звільняє від сплати штрафу по закінченні декади згідно з п. 6.5.3 Правил.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарським судом першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.

У лютому 2006 р. відповідачем було заплановано до перевезення 81000 т вантажу у 1211 вагонах. План перевезення був прийнятий позивачем до виконання за №543.

Виконання плану перевезень враховувалось позивачем в обліковій картці виконання плану перевезень №543 за лютий 2006 р.

На першу декаду відповідач планував завантажити 28963 т у 433 вагонах, фактично завантажив 32635 т, перевиконавши взяті на себе зобов'язання, але по залізницях призначення план перевезення на 84 вагони не був виконаний.

На другу декаду відповідач декадними заявками замовив подачу 433 вагонів під завантаження 28963 т вугілля, однак внаслідок відмови відповідача від вагонів недовантаження до плану на другу декаду складало 6706 т.

У третій декаді план перевезення був виконаний і план навантаження за декаду перевиконаний.

Також у лютому 2006 р. відповідачем було заплановано до перевезення 10000 т вантажу у 150 вагонах. План перевезення був прийнятий позивачем до виконання за №672.

Виконання плану перевезень враховувалось позивачем в обліковій картці виконання плану перевезень №672 за лютий 2006 р.

За планом перевезень №672 відповідач фактично перевіз 10041 т вантажу, але протягом 1-ої та 2-ої декади допускав недовантаження.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 7775,20 грн. штрафу з підстав невиконання відповідачем плану перевезень по декадах у лютому 2006 р., обґрунтовуючи позовні вимоги ст.ст. 105, 106, 107 Статуту залізниць України, п.п. 6.5, 6.7, 6.10 "Правил планування перевезень вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 р. №873, даними облікових карток виконання плану перевезень.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення 7 775,20 грн. штрафу, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, ст.ст. 106, 107 Статуту, а також Правила передбачають тільки місячну відповідальність за невиконання плану перевезень; по-друге, виходячи з місячного характеру зобов'язань, п. "г" ст. 107 Статуту передбачено, що відправник вантажу звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень при виконанні плану в тоннах вантажу, перевезення якого заплановано в тоннах і вагонах, так само як згідно з п. 2.8 Правил план вважається виконаним за умови відвантаження передбаченої в місячному плані кількості тонн, у зв'язку з чим внаслідок виконання відповідачем плану перевезень за місяць у повному обсязі відповідач звільняється від відповідальності за декадне порушення плану перевезень на підставі п. "г" ст. 107 Статуту.

Однак, зазначені висновки господарського суду колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними і такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень; умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

Згідно зі ст. 18 Статуту місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників. Замовлення складаються за встановленою формою у вагонах, а у випадках, передбачених Правилами, —і в тоннах.

Разом із тим, такий договір про організацію перевезень вантажів, який визначає права та обов'язки сторін, у матеріалах справи відсутній, у зв'язку з чим висновки суду про невиконання відповідачем своїх зобов'язань, та, як наслідок, стягнення з нього штрафу за таке невиконання, колегія визнає передчасним.

Крім того, слід зазначити, що обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень за лютий 2006 р., господарський суд застосував п. "г" ст. 107 Статуту, в якому зазначено, що вантажовідправник звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разі виконання плану в тоннах вантажів, перевезення яких планується в тоннах і вагонах.

Однак, дані висновки зроблено без врахування норм ст. 106 Статуту, згідно з якими крім відповідальності вантажовідправника за невиконання плану перевезень у тоннах і вагонах, вантажовідправники несуть відповідальність ще й за невиконання плану перевезень по залізницям призначення.

Але, господарський суд першої інстанції, встановивши факт невиконання плану перевезень №543 за лютий 2006 р. по залізницях призначення на 84 вагони, не дослідив питання відповідальності вантажовідправника за невиконання плану перевезень по залізницям призначення.

Викладене свідчить про те, що судом зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" на рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2006 р. у справі №35/253 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2006 р. у справі №35/253 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий                                                                                           К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                                 С.Бакуліна