ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:  

Козир Т.П.- головуючого, Чабана В. В., Шевчук С.Р., за участю представників сторін: позивача –Чекменьова Ю. Г. дов. від 18.09.2006 року № 155/11-142, відповідача –Христенка О. О. дов. № 28 від 04.07.2006 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу КП «Київжитлоспецексплуатація»на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року у справі господарського суду м. Києва за позовом КП «Київжитлоспецексплуатація»до ЗАТ «Полісся»про виселення,

У С Т А Н О В И В:

          У січні 2006 року КП «Київжитлоспецексплуатація»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до ЗАТ «Полісся»(далі –відповідач) про виселення з нежитлового приміщення площею 260,7 кв. метрів в будинку № 126/23 літера А на вул. Жилянська/Комінтерну та повернення приміщення позивачу.

          У лютому 2006 року ЗАТ «Полісся»звернулось з позовом про визнання права власності на спірне приміщення.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 23 лютого 2006 року  позов КП «Київжитлоспецексплуатація»задоволено. У зустрічному позові відмовлено.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року рішення суду скасовано. КП «Київжитлоспецексплуатація»у задоволенні позову відмовлено.

          Зустрічний позов задоволено.

          За ЗАТ «Полісся»визнано право власності на підвальні приміщення нежитлового будинку по вул. Жилянська/Комінтерну № 126/23 літера А, площею 206,1 кв. метрів.

У касаційній скарзі КП «Київжитлоспецексплуатація»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і задовольнити його позов повністю, посилаючись на неправильне застосування судом ч.2 ст.332 ЦК України, яке, на його думку, полягає в тому, що ЗАТ «Полісся»не набуло права власності на спірне приміщення.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 1 квітня 2004 року між сторонами укладено договір № 10/1157 оренди нерухомого майна, за яким позивач на підставі рішення Київської міської ради № 164/1037 від 23 жовтня 2003 року передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення за адресою: вул. Комінтерну, 23/126, літера А, загальною площею 173,8 кв. метрів для розміщення кафе.

22 квітня 2005 року відповідач викупив це приміщення площею 166,4 кв. метрів, розташоване на першому поверсі будинку, за договором купівлі –продажу.

Спірне приміщення розташоване у підвалі вказаного будинку.

Актом будівельної лабораторії позивача № 118/98 від 13 листопада 2003 року про обстеження технічного стану конструкцій приміщень нежилого будинку № 23/126 по вул. Комінтерну встановлено, що надпідвальне перекриття та перекриття першого поверху знаходяться в аварійному стані; при безремонтній експлуатації не виключається можливість втрати несучої здатності окремих ділянок перекриття та його обвалення; висота підвальних приміщень складає близько 1,2 м; труби водонесучих комунікацій, які прокладені в підвалі в значній мірі вражені корозією; прогини конструкцій надпідвального перекриття та дошок підшивної стелі вражені гниттям на 100 відсотків поперечного перерізу, та рекомендовано виконати комплекс ремонтних робіт, які зазначені в акті.

Позивач листом від 6 лютого 2004 року № 155/13-174 повідомив відповідача про те, що він не заперечує проти виконання ремонтних робіт в орендованих приміщеннях згідно з вимогами акту № 118/98 від 13 листопада 2003 року за умови надання позивачу погодженої в установленому порядку проектно –кошторисної документації і погодив використання технічного підпілля для технічного обслуговування інженерних мереж тепло –енерго –водопостачання та водовідведення та їх своєчасного ремонту.

12 квітня 2004 року сторони склали та підписали дефектний акт на ремонт приміщень під кафе по вул. Комінтерну, 23/126, який передбачав капітальні роботи в підвальних приміщеннях за неможливістю експлуатації першого поверху будівлі.

Позивач листом від 11 травня 2004 року повідомив позивача про відповідність кошторисної документації на суму 225091 грн. вимогам ДБН.

Таким чином, позивач погодив виконання капітальних ремонтних робіт.

9 грудня 2004 року складено акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію, яким встановлено, що реконструкція нежилих приміщень першого поверху та підвалу виконана згідно з державними будівельними нормами та проектом; закінчені ремонтом нежилі приміщення першого поверху та підвалу для розміщення кафе по вул. Комінтерну, 23/126, готові до введення в експлуатацію і цей акт може служити підставою для реєстрації у відповідних органах об’єкта як колективної або приватної власності юридичних і фізичних осіб, а також у державних органах статистики.

Цей акт затверджено розпорядженням Шевченківської районної адміністрації м. Києва № 1555 від 16 серпня 2005 року, яким доручено замовнику спільно з генпідрядником передати, а організації, на яку покладається експлуатація, тобто, ЗАТ «Полісся», прийняти на свій баланс об’єкт: приміщення площею 473,8 кв. метрів, кількістю поверхів –2, розташоване по вул. Комінтерну, 23/126, і прийняте в експлуатацію у 2005 році.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предмет спору є частиною того приміщення, яке відповідач переробив під час капітального ремонту, погодженого і проведеного у встановленому законом порядку, внаслідок чого утворились нові приміщення.

При цьому нову річ створено не самочинно.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно застосував ст.332 ЦК України і обґрунтовано задовольнив позов ЗАТ «Полісся»та відмовив у позові КП «Київжитлоспецексплуатація».  

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду законна і обґрунтована, а тому зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –1119 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року –без зміни.

Головуючий                                                                                  Т. Козир

Судді                                                                                     В. Чабан

                                                                                              С. Шевчук