Справа №22ц-3026, 2007р.                                                         Головуючий в 1-й інстанції

Лебідь І.П.

Категорія:    44          Доповідач - Лісова Г.Є.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2007 року січня місяця 17 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Семиженка Г.В.

Суддів: Лісової Г.Є., Приходько Л.А.

при секретарі - Драгомарецькій О.В.

з участю адвоката ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду від 10 жовтня 2006 року

за позовом. ОСОБА_2

до

ОСОБА_1

про відшкодування шкоди та

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6

про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням

шляхом виселення, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 3.03.2004 року купила у ОСОБА_1 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться АДРЕСА_1. Рішенням Цюрупинського районного суду від 21.02.2005 року договір купівлі-продажу було розірвано. За час проживання в будинку вона витратила на його ремонт 3 879 грн., побудувала теплиці, вартість яких становить 17 406 грн. та витратила 1 680 грн. на відновлення присадибної земельної ділянки.

Просила стягнути з ОСОБА_1 23 815 грн. понесених нею витрат.

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком.

Посилалася на те, що відповідачі не виселяються з будинку, не дивлячись на те, що рішенням суду від 21.02.2005 року договір купівлі-продажу розірвано і вона знову набула право на володіння і користування цим майном.

Оскільки відповідачі позбавляють її можливості належним чином користуватися будинком, то просила усунути ці перешкоди, виселити їх без надання іншого жилого приміщення, стягнути в її користь 1 600 грн. завданої моральної шкоди та відшкодувати понесені нею судові витрати на суму 533 грн.

Рішенням Цюрупинського районного суду від 10 жовтня 2006 року стягнено з ОСОБА_1, в користь ОСОБА_2 21 285 грн. понесених витрать на ремонт будинку та будівництво теплиць.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_4,ОСОБА_5 та її малолітнього сина ОСОБА_7, ОСОБА_6 та її малолітню дочку ОСОБА_8 з житлового будинку, що в АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнено з ОСОБА_2, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 73 грн. 25 коп. понесених судових витрат.

В решті позовних вимог ОСОБА_1, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в цій частині заявлених вимог.

Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом не враховано, що ОСОБА_2 не має права на відшкодування збитків, оскільки договір купівлі-продажу розірвано у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 умов договору.

У судовому засіданні ОСОБА_1, апеляційну скаргу підтримала з підстав викладених у ній, просить її задовольнити.

ОСОБА_2, її представник, ОСОБА_9 апеляційну скаргу не визнали, просять її відхилити, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення в її користь понесених нею витрат на ремонт будинку та теплиць змінити, зменшити присуджену їй суму з 21 285 грн. до 3 879 грн. понесених нею витрат на ремонт житлового будинку, а в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Задовольняючи       позовні       вимоги                          в       частині

відшкодування витрат понесених позивачкою на ремонт будинку та будівництво п'яти теплиць на приналежній до будинку земельній ділянці суд виходив з того, що відповідно до вимог глави 83, ст.ст. 1212,1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави

застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.

3.03.2004 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 належний на праві власності житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1. Даний факт підтверджується договором купівлі-продажу посвідченим нотаріально.

Рішенням Цюрупинського районного суду від 21.02.2005 року договір купівлі-продажу житлового будинку укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 було розірвано у зв'язку з порушенням останньою умов договору, а саме несплатою продавцеві повної ціни за проданий будинок.

Таким чином, в період з 3.03.2004 року по 11.05.2005 року позивачка ОСОБА_2 володіла житловим будинком на законних підставах, набувши на нього право власності на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.4 ст.390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилась його вартість.

Стягуючи з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 17 406 грн. понесених нею витрат на будівництво трьох великих і двох малих теплиць суд не врахував, що фактично понесені нею витрати становили 4 990 грн. та що згідно висновку будівельно-технічної експертизи вони є тимчасовими спорудами, які експлуатуються протягом весняно-осіннього періоду, поліетиленова плівка з яких на зиму знімається, вони розбираються і можуть бути перенесені в інше місце.

При цьому суд необгрунтовано взяв до уваги пояснення експерта про те, що демонтаж і перенос теплиць завдасть ОСОБА_2 значні матеріальні витрати, оскільки підставою розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку, було невиконання саме ОСОБА_2 умов договору.

Крім того, будівництво теплиць продовжувалося позивачкою і в той період, коли справа про розірвання договору купівлі-продажу розглядалася в суді, що підтверджується накладними на придбання плівки та товарно-транспортними накладними на лісоматеріал.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд безпідставно стягнув з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 17 406 грн. витрат на будівництво теплиць, а тому рішення суду слід змінити, зменшивши суму стягнених в користь позивачки понесених нею витрат на суму 17 406 грн., а в решті рішення суду залишити без змін, як постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, ст.ст.390 ,653 ЦК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Цюрупинського районного суду від 10 жовтня 2006 року змінити в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 . Зменшити присуджену з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 суму на відшкодування понесених витрат з 21 285 грн. до 3 879 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, в користь ОСОБА_2 51 грн. судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.