ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2007 р. | № 5/363 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. –головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І., |
розглянувши касаційну скаргу | АКБ “Укрсоцбанк” в особі Полтавської обласної філії |
на ухвалу | від 20.11.2006 |
Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Полтавської області № 5/363 |
за позовом | ЗАТ “Атом” |
до | -ТОВ “Інтерагротранс” -АКБ “Укрсоцбанк” в особі Полтавської обласної філії |
про | визнання договору схову недійсним |
за участю представників сторін:
- відповідача 2 Гайченка А.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.10.2006 у справі позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Атом” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагротранс”, Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Полтавської обласної філії про розірвання договору схову № 720/3-048 від 20.05.20042 задоволені, крім того, договір частково визнаний недійсним на підставі ст. 83 ГПК України.
На зазначене рішення Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Полтавської обласної філії подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.11.2006 повернено заявникові на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України з посиланням на неподання доказів сплати державного мита у встановленому розмірі.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Полтавської обласної філії в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, апеляційну скаргу направити на розгляд по суті до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення судом вимог підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
Склад колегії суддів, якою згідно ухвали від 24.01.2007 прийнята до провадження касаційна скарга у справі, змінено розпорядженням в.о. Голови судової палати Вищого господарського суду України від 14.02.2007 № 02-12.2/31.
Представники позивача та відповідача-1 своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника скаржника, перевіривши правильність застосування норм процесуального права в ухвалі Київського міжобласного господарського суду від 20.11.2006, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що господарським судом Полтавської області у справі № 5/363 розглянуто вимогу ЗАТ „Атом” про розірвання договору схову від 20.05.2004 № 720/3-048, оскільки заявою від 09.10.2006 № 273/7919 позивач змінив первісні позовні вимоги про визнання цього договору недійсним, тобто за подання такої позовної заяви немайнового характеру відповідно до підпункту “б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 “Про державне мито” державне мито підлягає сплаті в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів громадян, тобто 85 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив вимогу про розірвання спірного договору і відповідно до ст. 49 ГПК України сплачене позивачем держмито поклав на відповідачів порівну - по 42,50 грн.
Разом з тим, суд в порядку пункту 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України визнав спірний договір частково недійсним, стягнувши з позивача в доход бюджету державне мито 85 грн., отже, виходячи з встановленого статтею 49 ГПК України принципу розподілу судових витрат в залежності від розміру задоволених позовних вимог або неправильних дій сторони, держмито в цій частині не покладено на позивача, а не на відповідачів.
Відповідно до положень підпункту „г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами державне мито справляється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Таким чином, виходячи з ставки держмита 85 грн., встановленої для подання заяви для розгляду спору у першій інстанції, розмір державного мита за подання апеляційної скарги АКБ “Укрсоцбанк” в особі Полтавської обласної філії у справі господарського суду Полтавської області № 5/363 становить 42,50 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 19.10.2006, АКБ „Укрсоцбанк” в особі Полтавської обласної філії сплатив платіжним дорученням № 2201 від 27.10.2006 держмито в сумі 42,50 грн., отже, у встановленому розмірі.
Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції при винесенні спірної ухвали припустився неправильного обрахування держмита, що призвело до безпідставного застосування норми пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України, в зв’язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –направленню на розгляд Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.11.2006 у справі № 5/363 господарського суду Полтавської області скасувати.
Апеляційну скаргу АКБ “Укрсоцбанк” в особі Полтавської обласної філії на рішення господарського суду Полтавської області від 19.10.2006 у цій справі передати на розгляд Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Касаційну скаргу АКБ “Укрсоцбанк” в особі Полтавської обласної філії задовольнити.
Головуючий суддя Грейц К.В.
С у д д і Бакуліна С.В.
Глос О.І.