ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

27 лютого 2007 р.

№ 5/100

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. –головуючого,

Дунаєвської Н.Г.,

Плюшка І.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”

на рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2006 року

та постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2006 року

у справі

№ 5/100

господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району м. Дніпропетровська

до	ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”

про	стягнення 29 944 грн. 13 коп.

за  участю  представників від позивача -

сторін Рязанцев С.В.,

від відповідача -

Лутошкін І.О.

В С Т А Н О В И В:

          

Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” про стягнення 29 944 грн. 13 коп. вартості витрат на обслуговування внутрішньо-будинкових мереж за жовтень-грудень 2003 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2006 року по справі № 5/100 (суддя Шевченко С.Л.) позовні вимоги задоволено з посиланням на пункти 7.19 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31 липня 1996 року, яким визначено умови та зміст зобов`язань між постачальником електричної енергії та житловими організаціями.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2006 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2006 року по справі № 5/100 залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2006 року.

Свою позицію ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” обґрунтовує, зокрема, тим, що при відсутності договору на технічне обслуговування внутрішніх будинкових систем ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” не повинно компенсовувати позивачу витрати на обслуговування внутрішніх будинкових систем електропостачання, за допомогою яких здійснюється постачання електроенергії населенню Жовтневого району міста Дніпропетровськ.

Вищим господарським судом України ухвалою від 26 січня 2007 року у справі №5/100 порушено касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, судова колегія Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу УРСР цивільні права та обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також із дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 165 Цивільного кодексу УРСР якщо строк виконання зобов`язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов`язання у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги кредитором, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов`язання.

Відповідно до абзацу 3 пункту 7.19 Правил користування електричною енергією у разі використання постачальником електричної енергії мереж основного споживача або житлової організації для технічного забезпечення постачання електричної енергії населенню та/або субспоживачам відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж оплачується власнику цих мереж постачальником електричної енергії, у тарифах (цінах) якого передбачені необхідні статті витрат.

За пунктом 1.3 зазначеного Порядку обслуговування внутрішньо-будинкових систем електропостачання - це технічне обслуговування внутрішньо-будинкових електромереж та електрообладнання, що являє собою комплекс робіт, спрямованих на підтримку їх справності.

Технічне обслуговування передбачає загальні, непередбачені та профілактичні огляди стану електромереж та електрообладнання, ліквідацію незначних несправностей електричних пристроїв (заміну або ремонт вимикачів, заміну запобіжних автоматичних вимикачів, пакетних перемикачів, увідно-розподільних пристроїв, щитів та ін.), дрібний ремонт електромереж.

Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2003 року позивачем на відплатній основі було здійснено технічне обслуговування внутрішньо-будинкових електромереж, якими відповідач здійснює подачу електричної енергії споживачам Жовтневого району.

Суди встановили находження внутрішньо-будинкових мереж на балансі комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району та здійснення технічного огляду внутрішньо-будинкових електромереж саме комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що обслуговування позивачем внутрішньо-будинкових електричних мереж проводилося відповідно до графіків технічного обслуговування внутрішньо-будинкових електричних мереж на 2001 рік, 2002 рік, 2003 рік, в яких сторонами узгоджено протяжність електромереж, кількість квартир, прихована і відкрита проводка із зазначенням місць знаходження.

Порядком проведення розрахунку житлових організацій та підприємств Міненерго за обслуговування внутрішньо-будинкових систем електропостачання, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28.09.1999 №235, встановлений розмір витрат житлової організації, якою є позивач, і порядок розрахунку за обслуговування внутрішньо-будинкових мереж.

За розрахунками загальної вартості витрат на технічне обслуговування внутрішньо-будинкових електричних мереж на 2000 рік в період 2000 - 2002 роки діяв погоджений тариф у розмірі 0,68 грн. (без ПДВ) на 100 м електромереж на місяць. В період 2002 -2003 роки діяв узгоджений обома сторонами тариф у розмірі 0,99 грн. (без ПДВ) на 100 м електромереж на місяць.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство щомісяця вручало відповідачу акти на відшкодування фактичних витрат технічного обслуговування електромереж і електроустаткування та на адресу відповідача позивач направив вимогу від 21 вересня 2005 року № 56 про сплату суми боргу за виконані роботи, який відповідачем у семиденний строк не сплачений.

Враховуючи вищенаведені встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила доводи касаційної скарги не прийнятними та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає оскаржувані рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України ,  Вищий  господарський  суд  України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2006 у справі №5/100 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            С. Самусенко

Судді:                                                                                Н. Дунаєвська

                                                                                                    І. Плюшко