справа №2-448/09

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(вступна та резолютивна частина)

    31 березня 2009  року                               м.Ніжин          

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого – судді Олійника В.П.,

при секретарі – Павленко О.В.,

з участю позивача-Дворник Г.С.,

третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог- Красновида В.С.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1  до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

    Відповідно до правил ст.ст. 209, 218 Цивільного процесуального кодексу України, складання повного рішення відкладається на п"ять днів,- до 03 квітня 2009 року.

      Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 524, 534, 549 Цивільного кодексу Української РСР (в ред. від 18 липня 1963 року), ст.ст.16, 392 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 174, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

    Позов ОСОБА_1 до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно,- задовольнити.

    Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок №133 по вулиці Леніна села Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області в порядку спадкування після ОСОБА_2, померлого 18 січня 1998 року, ОСОБА_3, померлої 06 грудня 1998 року.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку згідно ст.295 ч.4 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий                         суддя Олійник В.П.*

справа №2-448/09

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

    31 березня 2009  року                               м.Ніжин          

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого – судді Олійника В.П.,

при секретарі – Павленко О.В.,

з участю позивача-Дворник Г.С.,

третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог- Красновида В.С.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1  до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

    Позивач звернулась до суду з позовом до Талалаївської сільської ради Ніжинського району  (далі-відповідача) про  визнання права власності на спадкове майно, яке складається із житлового будинку №133 по вул. Леніна с.Талалаївка Ніжинського району (далі-будинок), після своєї матері ОСОБА_3, померлої 06 грудня 1998 року. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач являється спадкоємцем по заповіту до майна померлої матері, спадщину після якої прийняла фактично, при цьому оформити спадщину на будинок не має змоги, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок.

    В судовому засіданні позивач підтримала позов за вищевикладених обставин, пояснивши, що вона являється спадкоємцем за заповітом після своїх батьків – ОСОБА_2, померлого 18 січня 1998 року, ОСОБА_3, померлої 06 грудня 1998 року, будинок побудований батьками, спадщину після батьків прийняла фактично, оскільки здійснила поховання батьків, підтримує будинок у належному стані, обробляє присадибну земельну ділянку, сплачує комунальні платежі, при цьому просила визнати право власності на будинок після свої батьків.

    Представник відповідача в судове засідання не з”явився, надавши суду заяву №63/03-08 від 04 березня 2009 року за підписом сільського голови про визнання позову та розгляд справи за відсутності.

    Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_4 в судовому засіданні вважав за необхідне позов задовольнити, пояснивши, що будинок побудований його батьками ОСОБА_2, ОСОБА_3, на спадщину після батьків не претендує, заяву про прийняття спадщини після матері ОСОБА_3 подав, оскільки не знав про наявність заповітів на користь позивача.

    Заслухавши позивача, третю особу, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві до суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючих висновків.

    Спадкові відносини виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України (далі-ЦК), що є підставою для застосування до даних спадкових відносини правил Цивільного кодексу Української РСР (в ред. від 18 липня 1963 року) (далі-ЦК 1963 року).

    Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом (ст. 524 ЦК 1963 року).

    Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер 18 січня 1998 року в с.Талалаївки Ніжинського району.

    Позивач являється спадкоємцем за заповітом до майна ОСОБА_2 згідно ст. 534 ЦК 1963 року, що підтверджується копією заповіту, який не скасований і не змінений, інші спадкоємці за заповітом чи за законом відсутні, що підтверджується довідкою Ніжинської районної державної нотаріальної контори №261/2-39 від 04 березня 2009 року, при цьому позивач прийняла спадщину згідно ст. 549 ч.1 п.1 ЦК 1963 року, оскільки фактично вступила у володіння спадковим майном, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується учасниками судового розгляду в судовому засіданні. Таким чином спадщина після ОСОБА_2 визнається належною позивачу згідно ст. 548 ч.2 ЦК 1963 року.

    ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, як непрацездатна дружина померлого ОСОБА_2 успадкувала після останнього обов"язкову частку у спадщині згідно ст. 535 ЦК 1963 року.

    ОСОБА_3, померла 06 грудня 1998 року в с.Талалаївка Ніжинського району, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

    Позивач являється спадкоємцем за заповітом до майна ОСОБА_3 згідно ст. 534 ЦК 1963 року, що підтверджується копією заповіту, який не скасований і не змінений.

    Відповідно до копії спадкової справи Ніжинської районної державної нотаріальної контори №112 від 19 травня 1999 року третя особа ОСОБА_4 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після матері ОСОБА_3, свідоцтво про право власності на спадщину не видано, при цьому спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом (ст. 524 ч.2 ЦК 1963 року). Таким чином позивач являється спадкоємцем за заповітом до майна ОСОБА_3, при цьому позивач прийняла спадщину згідно ст. 549 ч.1 п.1 ЦК 1963 року, оскільки фактично вступила у володіння спадковим майном,  що підтверджується матеріалами справи і не заперечується учасниками судового розгляду в судовому засіданні.

    За таких обставин позивач являється спадкоємцем за заповітами до майна своїх батьків.

    Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України (далі-ЦК) в ласник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

    Згідно довідки-характеристики комунального підприємства "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" №18 від 28 січня 2009 року право власності на житловий будинок №133 по вул. Леніна с.Талалаївка Ніжинського району не зареєстроване. Виходячи з того, що правовстановлюючі документи на будинок відсутні, суд розглядає спір по суті, що узгоджується з положеннями ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст. 16 ч.2 п.1, 392 ЦК.

    У відповідності до довідки відповідача №1114 від 02 жовтня 2008 року станом на 15 квітня 1991 року в будинку мешкали і були прописані ОСОБА_3, ОСОБА_2, двір відносився до колгоспного двору, при цьому в судовому засіданні встановлено, що дане спадкове майно визнається як майно колгоспного двору, оскільки будинок і господарські споруди збудовані спадкодавцями в період до 15 квітня 1991 року, тобто до введення в дію Закону України “Про власність”, спадкодавці набули права спільної сумісної власності на це майно як члени колгоспного двору, це право збереглося за ними і після припинення колгоспного двору після введення в дію Закону України “Про власність”, тобто будинок являється об"єктом права спільної сумісної власності спадкодавців, який входить до складу їх спадщини, при цьому відсутність правовстановлюючих документів на будинок, перешкоджає позивачу оформити своє право власності.

    Відповідач згідно заяви визнав позов, що є підставою згідно ст. 174 ч.4 Цивільного процесуального кодексу України для ухвалення рішення про задоволення позову. Законними підставами для задоволення позову є ст.ст. 524, 534, 549 Цивільного кодексу Української РСР (в ред. від 18 липня 1963 року), ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України. Суд встановив також, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

     Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 524, 534, 549 Цивільного кодексу Української РСР (в ред. від 18 липня 1963 року), ст.ст.16, 392 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 174, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

    Позов ОСОБА_1 до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно,- задовольнити.

    Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок №133 по вулиці Леніна села Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області в порядку спадкування після ОСОБА_2, померлого 18 січня 1998 року, ОСОБА_3, померлої 06 грудня 1998 року.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку згідно ст.295 ч.4 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий                             суддя Олійник В.П.*