ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 р. | № 03/1337 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) “Ватутінське АТП-2362” |
на постанову | від 07.11.2006 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі | № 03/1337 |
господарського суду | Черкаської області |
за позовом | ВАТ “Ватутінське АТП-2362” |
до | Малого підприємства “Мехбуд” |
про | стягнення 92 315,28 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Павленко М.В. (довіреність від 23.10.2006р. № 257) |
від відповідача: | не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Черкаської області (суддя Єфіменко В.В.) від 31.08.2006 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Фаловська І.М., судді –Агрикова О.В., Мостова Г.І.) від 07.11.2006 року, у справі № 03/1337 в позові відмовлено повністю.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права: пп.10.13 п.10 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, п.47 постанови Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 року №40 “Про статут автомобільного транспорту УРСР”, ст.62 Закону України “Про автомобільний транспорт”, п.1 ч.2 ст.11, ст.ст.14-16, п.2 ч.2 ст.22, ч.3 ст.92, чч.1, 2 ст.202, ст.241, ст.ст.509, 525, 526, ч.1 ст.530, ч.1 ст.550, ст.ст. 626, 908, 909 ЦК України, ст.ст.173, 175, ч.1 ст.224, ст.ст.225, 307 ГК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 05.08.2005 року між Відкритим акціонерним товариством “Ватутінське АТП-2362” (за договором - Перевізник) та Малим підприємством “Мехбуд” (за договором - Замовник) було укладено договір на перевезення вантажів транспортом ВАТ “Ватутінське АТП-2362” № 4 (а.с.8-9), предметом якого, відповідно до п.1.2 договору, є перевезення будівельних та інших вантажів, робота механізмів та інше.
Відповідно до п.2.1 вказаного договору Перевізник надає автотранспорт та механізм для перевезення вантажів Замовнику та виконання іншої роботи.
Замовник проводить розрахунки за виконану роботу за договірними цінами, визначеними в п.3.1 договору № 4.
Розрахунки між сторонами проводяться за попередньою оплатою. Перший внесок до початку роботи –8 000,00 грн. (п.3.2 договору № 4).
Факт надання відповідачу послуг по перевезенню вантажу на загальну суму 39 658,40 грн. позивач підтверджує подорожними листами вантажного автомобіля та товарно-транспортними накладними (а.с.34-76).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив перерахування авансового платежу позивачу у розмірі 8 000,00 грн. (а.с.29), а також перерахував ще 15 000,00 грн. за автопослуги відповідно до договору від 05.08.2005 року, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с.30-31). Відповідно до видаткової накладної № РН-0000013 від 07.08.2005 року (а.с.83) відповідач поставив позивачу дизпаливо на загальну суму 6 600,00 грн.
Таким чином, позивач вважає, що основна заборгованість відповідача за договором становить 10 058,00 грн. за стягненням якої з останнього він звернувся з позовом до суду. Також позивач просив стягнути пеню, втрачену вигоду, інфляційні втрати.
Відповідно ст.307 ГК України та ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж у пункт призначення у встановлений законодавством договором термін і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу).
Частиною 5 ст.306 ГК України визначено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями абзацу 5 пункту 36 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради міністрів Української СРСР від 27 червня 1969 року № 401 (далі - Статут) визначено, що порядок і строки укладання річних договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом передбачаються Правилами.
Відповідно до ч.2 ст.307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов’язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), якими визначено права, обов’язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Розділами 3 та 11 даних Правил визначено порядок та правила укладання договорів та оформлення документів на перевезення.
Даючи оцінку товарно-транспортним накладним суди відзначили, що вони не відповідають вимогам, передбаченим розділом 11 вищевказаних Правил, а саме, в них відсутня будь-яка інформація про особу, що прийняла послуги та оформила ці документи; в даних товарно-транспортних накладних наявним є лише підпис особи, а її прізвище, ініціали та посада не вказані. Апеляційний суд також встановив, що перевізні документи не оформляв в якості представника Замовника Зозуль В.О., при тому, що у останнього відсутні повноваження видавати та підписувати такі транспортні документи. Матеріалами справи (а.с.123-134) підтверджено, що від імені МП “Мехбуд” без доручення уповноважений діяти лише директор МП “Мехбуд”, яким є Сапа Володимир Якович.
З урахуванням встановленого суди попередніх інстанцій правомірно не прийняли при розгляді справи до уваги вищевказані товарно-транспортні накладні на підтвердження факту надання позивачем послуг по перевезенню вантажу Малому підприємству “Мехбуд” та відмовили в позові у повному обсязі.
Касаційна інстанція вважає помилковим посилання в скарзі на порушення судом вимог Правил та Статуту щодо відповідальності відповідача як замовника за виконання зобов’язання в частині забезпечення своєчасного і повного оформлення товарно-транспортних накладних та його відповідальності за неправильності, неточності або неповноту відомостей, оскільки судом встановлено, що надані позивачем товарно-транспортні накладні оформлені невстановленою особою, що є обставиною, яка звільняє відповідача від будь-якої відповідальності за їх оформлення.
З огляду на наведене помилковими є і посилання в касаційній скарзі на ч.3 ст.92, ст.241 ЦК України, оскільки невстановлена особа взагалі не може вважатись такою, що діяла від імені підприємства позивача.
Недоведеність позивачем обставин справи, яка стала підставою для відмови у задоволенні позову, не є підставою для висновку про звільнення судом відповідача від виконання обов’язків за договором, отже відсутні і підстави вважати про порушення судом норм цивільного та господарського законодавства в частині виникнення та виконання зобов’язань.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Ватутінське АТП-2362” від 29.12.2006 року б/н на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року у справі № 03/1337 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року у справі № 03/1337 –без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |