ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 р. | № 16/3420 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Остапенка М.І. |
суддів : | Борденюк Є.М. Харченка В.М. |
розглянувши касаційну скаргу та касаційне подання | Державного комітету України з державного матеріального резерву заступника прокурора Житомирської області |
на постанову | Житомирського апеляційного господарського суду від 28.09.2006 року |
у справі за позовом до про | Державного комітету України з державного матеріального резерву ВАТ "Крошенський цегельний завод" повернення матеріальних цінностей та стягнення коштів |
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2002 року, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду з позовом до ВАТ "Крошенський цегельний завод" про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей державного матеріального резерву та стягнення 109 268,70 грн. штрафу і 24 345,06 грн. пені.
Позивач зазначав, що за приймальними актами №1 від 27.05.1993 року та №2 від 31.05.1993 року на відповідальне зберігання відповідача передано 797 тонн вугілля марки Г к-т, яким він розпорядився самовільно, а тому, на підставі ст.ст. 12, 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” просив зобов’язати відповідача відновити запаси матеріального резерву та сплатити штраф у розмірі вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеню за кожен день прострочки часу повернення матеріальних цінностей до державного резерву .
Заявами від 07.11.2003 року та 19.10.2003 року уточнював свої вимоги, і, зменшивши розмір пені, просив стягнути на його користь 109 268,70 грн. штрафу, 8 817,99 грн. пені та зобов’язати відповідача повернути 797 тонн вугілля марки Г к-т.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.11.2003 року позов задоволено. Зобов’язано ВАТ "Крошенський цегельний завод" повернути до державного матеріального резерву 797 тонн вугілля марки Г к-т та постановлено стягнути на користь позивача 109 268,70 грн. штрафу і 8 817,99 грн. пені.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.05.2004 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.22005 року рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.2003 та постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 11.05.2004 року залишені без змін.
Постановою Верховного Суду України від 29.03.2005 року постановлені у даній справі судові рішення скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.
За наслідками повторного розгляду справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 09.12.2005 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 28.09.2006 року у позові відмовлено.
Зазначені рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду оскаржено у касаційному порядку й ухвалами Вищого господарського суду України від 20.11.2006 року та 11.12.2006 року порушено касаційне провадження у справі відповідно за скаргою позивача та поданням заступника прокурора Житомирської області, у яких вони, посилаючись на безпідставність висновків щодо пред’явлення позову поза межами позовної давності, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просять рішення та постанову скасувати, постановивши нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та думку прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, зокрема, і після оголошеної у судовому засіданні перерви до 01.03.2007 року, судова колегія вважає, що касаційна скарга та подання підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, зобов’язання відповідача щодо зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву виникли на підставі приймальних актів №1 від 27.05.1993 року та №2 від 31.05.1993 року (т.1 а.с.75-76), за якими ним прийнято на відповідальне зберігання 797 тонн вугілля марки Гк-т, що відповідачем у судовому засіданні не оспорювалось.
Наведені відповідачем доводи щодо використання спірної партії вугілля у 1993 році за нарядом №7/231 від 20.07.1993 року перевірені судом і не знайшли свого підтвердження, а тому, при відсутності об’єктивних даних про зворотне, наданих касаційній інстанції повноважень, підстав для визнання висновків суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про наявність у відповідача зобов’язань по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву такими, що не відповідають матеріалам справи, не має.
Визнавши встановленим факт прийняття матеріальних цінностей державного матеріального резерву на зберігання, суди прийняли рішення про відмову у позові у зв’язку зі спливом строку позовної давності та відсутності поважних причин для його відновлення.
Проте, погодитись з наведеним не можна.
Згідно ст.83 ЦК України (у редакції від 18.07.1963 року), чинній на час виникнення спірних зобов’язань, позовна давність не поширюється, зокрема: на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян;
у випадках, встановлюваних законодавством, і на інші вимоги.
На час прийняття відповідачем на зберігання матеріальних цінностей державного резерву, відносини держави зі зберігачами державного резерву регулювались Положенням про державний матеріальний резерв, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1992 року №280-05.
Пунктом 49 зазначеного Положення передбачено, що на майнові вимоги Держкомрезерву України та його підприємств про повернення їм заборгованості, яка виникла із операцій з матеріальними цінностями держрезерву (поставка, зберігання, відпуск, переміщення, перевезення всіма видами транспорту) загальні та скорочені строки пред’явлення претензій та позовної давності не поширюються.
Створене у 1994 році відкрите акціонерне товариство "Крошенський цегельний завод", яке є правонаступником державного підприємства "Крошенський цегельний завод", несе повну матеріальну відповідальність по зобов’язанням останнього і, як суб’єкт господарювання недержавної форми власності, зобов’язане повернути державне майно незалежно від строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом України.
З прийняттям Верховною Радою України 16.01.2003 року Цивільного Кодексу України, на вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв", позовна давність не поширюється.
Передбачена п.10 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 року майнова відповідальність у вигляді штрафу та пені є публічно-правовою санкцією, на застосування якої норми Цивільного кодексу не розповсюджуються.
При такому положенні, коли висновок про сплив строку позовної давності не ґрунтується на нормах права, що регулюють спірні відносини, обставини справи встановлені судами з достатньою повнотою і не потребують додаткового дослідження, судова колегія вважає можливим не передавати справу на новий розгляд, а прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу та касаційне подання заступника
прокурора Житомирської області задовольнити.
Рішення господарського суду Житомирської області від 09.12.2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 28.09.2006 року скасувати.
Позов задовольнити.
Зобов’язати ВАТ "Крошенський цегельний завод" повернути до державного матеріального резерву 797 тонн вугілля марки Гк-т вартістю 109 268,70 грн.
Стягнути з ВАТ "Крошенський цегельний завод" (код 00290682) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (код 00034016) 109 268,70 (сто дев’ять тисяч двісті шістдесят вісім тисяч) грн., 70 коп. штрафу, 9 593,80 (дев’ять тисяч п’ятсот дев’яносто три) грн. пені.
Стягнути з ВАТ "Крошенський цегельний завод" (код 00290682) до Державного бюджету України 2 281(дві тисячі двісті вісімдесят одна)грн.30 коп. судових витрат.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко