ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 р. | № 20/314 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Ковтонюк Л.В., Мележик Н.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ДП “Донецька залізниця” |
на постанову | від 08.11.2006 р. Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | № 20/314 |
за позовом | ДП “Донецька залізниця” (надалі –Залізниця) |
до | ТОВ “Димитроввантажтранс” (надалі –Товариство) |
про | стягнення 707 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Ніколаєв О.С. |
від відповідача | - Ніколенко В.В., Товкач В.М. |
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2005 р. Залізниця звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства 707 грн. штрафу за невиконання плану перевезень у квітні 2005 року.
Товариство проти задоволення позову заперечувало.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.07.2006 р. (суддя Мальцев М.Ю.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 707 грн. штрафу за невиконання плану перевезень з підстав обґрунтованості та правомірності позовних вимог.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2006 р. (судді: Мирошниченко С.В., Колядко Т.М., Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2006 р. скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Приймаючи постанову апеляційний господарський суд виходив з того, що план перевезень за підсумками місяця у тонах відповідачем було перевиконано, а згідно пункту “г” ч. 1 ст. 107 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (надалі –Статут), вантажовідправник звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у випадку виконання плану в тоннах вантажів, перевезення яких планується у тоннах і вагонах.
Проте, з наведеними мотивами погодитись не можна.
Стаття 18 Статуту передбачає планування перевезення вантажів на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.
Відповідно до ст. 20 Статуту виконання перевезень, у тому числі на пред'явлення, позапланових, понадпланових та перевезень для надолуження недовантаження протягом минулого місяця враховується в обліковій картці встановленої Правилами форми. Порядок та умови зарахування вагонів, контейнерів під завантаження встановлюються Правилами.
Формою облікової картки і Правилами її заповнення встановлено, що облік виконання плану ведеться щоденно, подекадно і в цілому за місяць.
Відповідальність за невиконання плану визначається згідно з пунктом 6.5 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 р. № 873.
Згідно положень пунктів 6.5, 6.10 згаданих Правил нарахування штрафу на відправника і залізницю здійснюється по закінчення декади, а по закінченню місяця визначається сальдова сума штрафу за місяць.
В силу ст. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до положень ст. 106 Статуту крім відповідальності вантажовідправника за невиконання плану перевезень по тоннам і вагонам, вантажовідправники несуть відповідальність ще й за невиконання плану по залізницях призначення.
За таких обставин, пункт “г” ч. 1 ст. 107 Статуту до спірних відносин сторін застосуванню не підлягав, що не враховано апеляційним господарським судом.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що Товариством не було виконано план перевезень по залізницях призначення у спірний період, у зв’язку з чим загальна сума штрафу, яка складає 707 грн., на підставі ст. 106 Статуту підлягає до стягнення.
Вказані висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Неправильно застосувавши норми матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо скасування законного і обґрунтованого рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2006 р.
Враховуючи викладене, постанова Донецького апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а помилково скасоване рішення господарського суду Донецької області залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП “Донецька залізниця” задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2006 р. у справі № 20/314 скасувати.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2006 р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Л. Ковтонюк
Н. Мележик