Справа №22ц-6379/10 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Категорія: 34 Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Курій Н.М.

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

за секретаря: Гуняк О.Я.,

з участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського суду м. Львова від 18 червня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Личаківського суду м. Львова від 18 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1914 грн. матеріальної шкоди, 51 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 454 грн. витрат за проведення експертизи. В стягненні моральної шкоди відмовлено.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова оскаржила ОСОБА_2

Апелянт просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення районного суду необ’єктивне та ухвалене з порушенням матеріального і процесуального права. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд, задовольняючи позов в частині відшкодування нанесеної відповідачкою їй матеріальної шкоди, не врахував, що з часу проведення експертизи до ухвалення рішення пройшло шість місяців, і сума, визначена експертом, підлягала стягненню з урахуванням інфляції, й, крім того, нею представлено суду зведений кошторис розрахунку з відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, зроблений 03 березня 2010 року фірмою «Лекало» на суму 4991 грн., однак такий судом до уваги не взятий.

Крім того, апелянт вважає, що суд не врахував перенесеного нею гіпертонічного кризу та стресовий стан у зв’язку із проживанням в некомфортних умовах та безпідставно відмовив у стягненні з відповідача моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляційну скаргу, заперечення ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Предметом позовних вимог є матеріальна та моральна шкода.

Згідно із ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить.

Районний суд беззаперечно встановив, що внаслідок ремонтних робіт у квартирі відповідача ОСОБА_3 було пошкоджено квартиру позивачки ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_3 в суді першої інстанції, визнавши вину у заподіянні матеріальної шкоди квартирі позивачки, погодилась її відшкодувати, оскільки дійсно ремонтувала свою квартиру по вул.Тарнавського, 45, що є суміжною з квартирою позивачки.

Крім того, зазначені обставини підтверджені документально, в тому числі висновком судового експерта ОСОБА_4 від 28.12.2009 року, яким встановлено наявність заподіяної шкоди та визначено вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, необхідних для ліквідації пошкоджень квартири 3а по вул.Тарнавського, 45 в м.Львові, при виконанні робіт підрядним способом яка становить 1517 гривень.

Не погоджуючись з висновком експерта, позивач подала суду заперечення на експертизу (а.с.43-45).

Експерт 18 червня 2010 року представив суду першої інстанції пояснення про зроблену в висновку від 28 грудня 2009 року помилку і, виправивши її, зазначив, що вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, необхідних для ліквідації пошкоджень квартири АДРЕСА_1, при виконанні робіт підрядним способом становить 1914 грн.

Саме цю суму суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок про стягнення саме цієї суми матеріальної шкоди тим, що ОСОБА_2 під час розгляду справи суму позовних вимог не збільшувала, та не уточняла, яка сума підлягає стягненню з відповідачки, а відтак, підставно не взяв до уваги зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва зробленого ППФ «Лекало» .

Посилання в апеляційній інстанції апелянта на те, що в квартирі, з часу ухвалення рішення судом першої інстанції, утворились тріщини, а відтак, збільшилась сума, необхідна для відновлювального ремонту, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд, в силу вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні таких, оскільки позивач, крім усних пояснень, жодних доказів заподіяння такої не представила.

Зі змісту ч.2 ст. 303 ЦПК України випливає, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

З огляду на наведене, вимога апелянта про витребування доказів судом апеляційної інстанції на підтвердження моральної шкоди не ґрунтується на законі, оскільки поважних причин неподання таких доказів апелянтом не наведено, а клопотань про витребування таких доказів до суду першої інстанції позивач не подавала.

Судом першої інстанції досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги не спростовують висновків суду.

Судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2010 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Курій Н.М.