Справа №22ц-6447/10 Головуючий у 1 інстанції: Гінда О.М.

Категорія: 51 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів Мікуш Ю.Р., Зверхановської Л.Д.,

з участю: секретаря Смалюх У.З.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного Університету «Львівська політехніка», Санаторію - профілакторію Національного Університету «Львівська політехніка», з участю третьої особи - головного лікаря Санаторію - профілакторію Національного Університету «Львівська політехніка» ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до Національного Університету «Львівська політехніка», Санаторію -профілакторію Національного Університету «Львівська політехніка», з участю третьої особи - ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позивач обґрунтовувала позовні вимоги тим, що з 1976 року працювала медсестрою, а з 1980 року - старшою медсестрою санаторію - профілакторію Національного університету «Львівська політехніка» та її трудова діяльність тривала до 12 грудня 2008 року, яка була припинена з ініціативи власника за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул). Проте, розірвання трудового договору вважала неправомірним, оскільки порушень трудової дисципліни не допускала, належним чином виконувала свої трудові обов'язки, а тому її слід поновити на посаді із стягненням заробітної плати за час вимушеного прогулу, та відшкодувати спричинену їй моральну шкоду, викликану стражданнями, які були спричинені неправомірним притягненням до дисциплінарної відповідальності. Дійсною причиною звільнення вважала неприязні відносини із керівництвом власника, а не свої власні дії.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 червня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 оскаржила рішення суду. Апелянт в апеляційній скарзі ставить питання про скасування зазначеного судового рішення в зв'язку з тим, що воно не відповідає вимогам закону та просить ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апел^шміМ' скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працювала з 1 січня 1980 року старшою медсестрою до 11 грудня 2008 року та була звільнена з ініціативи власника на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6, 38). Трудові відносини були припинені за згодою профкому (а.с. 36-37, 65-66).

Відповідно до правил внутрішнього розпорядку санаторію-профілакторію Національного університету «Львівська політехніка», робочий день позивачки тривав з 9-ї до 19-тої години при 5-денному робочому тижні (а. с. 23).

Відповідно до роз'яснення у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», прогулом, передбаченим п. 4 ст. 40 КЗпП України, визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно, або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до складених відповідачем комісійних актів про перевірку санаторію-профілакторію від 19, 21, 24 та 25 листопада 2008 року, ОСОБА_2 не виходила на роботу 19, 21, 24 листопада 2008 року, а 25 листопада 2008 року була відсутня на робочому місці з 9.00 до 13.00 год. (а. с. 28-31). Ці ж обставини відображені й у табелі обліку робочого часу (а.с. 32-33).

В акті від 2 грудня 2008 року зазначено, що позивачка 2 грудня 2008 року була запрошена до кабінету головного лікаря для надання пояснень стосовно своєї відсутності на робочому місці, проте відмовилась пояснити причини невиходу на роботу, натомість почала заповнювати чистий табель обліку робочого часу (а.с. 34). Ці обставини знайшли своє підтвердження й у судовому засіданні апеляційного суду Львівської області. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що ніхто з керівництва не пропонував їй дати пояснення щодо її відсутності на роботі спростувала сама ОСОБА_2С, підтвердивши під час апеляційного розгляду справи, що 02 грудня 2008 року вона відмовилась надати пояснення голові комісії ОСОБА_6 - завідувачу відділу соціального розвитку та молодіжної політики щодо її відсутності на роботі в робочі дні, які зазначені у актах про перевірку санаторію -профілакторію. Крім того апелянт зазначила, що заробітну плату за листопад 2008 року отримала відповідно до табеля обліку робочого часу (а.с. 32-33) й таку виплату не оскаржувала.

Ухвалюючи рішення про залишення позовних вимог без задоволення, Франківський районний суд м. Львова виходив з того, що трудовий договір з ОСОБА_2 розірваний з дотриманням всіх вимог закону, у зв'язку з чим її звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України є правильним.

Такі висновки суду відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Ухвалене в справі судове рішення законне й обґрунтоване.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах доходить висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів у касаційному порядку до суду касаційної інстанції.

Головуючий:/підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.