ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007 р. | № А5/220-06 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2006
зі справи № А5/220-06
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду
до відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”, м. Кривий Ріг (далі - Комбінат)
про стягнення 6 598, 99 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення 6 598, 99 грн. на відшкодування збитків.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2006 (суддя Шевченко С.Л.) позов задоволено: з Комбінату стягнуто на користь відділення виконавчої дирекції Фонду 6 598, 99 грн. “перерахунку страхових виплат” та на Комбінат віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на статті 15, 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі - Закон) та статтю 1172 Цивільного кодексу України виходив з наявності підстав для відшкодування відповідачем позивачеві шкоди у зазначеній сумі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 (колегія суддів у складі: Джихур О.В. –головуючий, судді Коршун А.О. і Виноградник О.М.) апеляційну скаргу Комбінату задоволено: зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано; у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначеної постанови суд з посиланням на статті 21, 25, 46, 47 Закону виходив з того, що цим законодавчим актом не передбачено права відділення виконавчої дирекції Фонду на звернення до роботодавця “з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових внесків”.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення виконавчої дирекції Фонду просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції з цієї справи скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2006 –залишити без змін. Скаргу мотивовано посиланням на приписи статей 3, 225, 228, 353 Господарського кодексу України, статей 21, 28, 34, 55 і Прикінцевих положень Закону, а також Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137, які не було взято до уваги судом апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рога від 27.02.2003 з відділення виконавчої дирекції Фонду стягнуто на користь Зезюліна В.М. недоплату за страховими виплатами за період з 01.04.2001р. по 01.01.2003р. у розмірі 6 598, 99 грн., яка виникла внаслідок неправильного визначення розміру страхового відшкодування;
- зазначеним рішенням районного суду було встановлено “що відповідач неправильно визначав розмір страхових виплат гр. Зезюліну В.М., т.я. не застосував усіх коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів”;
- відділенням виконавчої дирекції Фонду стягнута загальним судом сума була сплачена, що підтверджується відповідними документами;
- Комбінатом здійснювалися перерахування внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- Комбінат був роботодавцем стосовно потерпілого внаслідок трудового каліцтва Зезюліна В.М;
- помилка Комбінату при визначені суми страхового відшкодування громадянину Зезюліну В.М. не впливає на розмір страхових внесків Комбінату.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі –Основи).
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий ризик –це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно із статтею 2 Закону його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 Закону встановлено, що суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Стаття 36 Закону відносить до компетенції Фонду соціального страхування від нещасних випадків розгляд справ про страхові виплати і прийняття відповідних рішень.
Із з’ясованих попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що Комбінат виступав роботодавцем щодо потерпілого –Зезюліна В.М. Отже, з урахуванням наведених законодавчих приписів правовідносини Комбінату з гр. Зезюліним В.М. охоплюються сферою соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, у той час як цивільно-правових відносин між Комбінатом і відділенням виконавчої дирекції Фонду з приводу виплати цим відділенням суми 6 598, 99 грн. не виникло.
Відтак суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови не припустився порушень чи неправильного застосування норм матеріального або процесуального права, і підстав для скасування відповідного судового акта не вбачається.
Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 зі справи № А5/220-06 залишити без змін, а касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов