Справа № 750/4337/15-ц

Провадження № 2/750/1753/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого – судді Супруна О.П.

при секретарях – Носенко М.Ю., Щербаку І.В.

за участю представників позивача – адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

30 квітня 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання неповнолітніх доньок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/2 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред’явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

29.05.2015 ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просить стягнути з останньої на його користь аліменти на утримання неповнолітніх доньок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/2 частки від усіх видів її заробітку (доходу).

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи це тим, що він до звернення позивача з позовом до суду та протягом місяця після цього виконував свій батьківський обов’язок по матеріальному забезпеченню дітей та їх вихованню. Також відповідач просив задовольнити зустрічний позов.

Позивач до суду не з’явилася, про час і місце розгляду справи оповіщена, про причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що сторони по справі перебувають в зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 2001 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії 1-ЕЛ № 042519 від 10.08.2001 (а.с. 3).

Від шлюбу мають трьох неповнолітніх доньок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4), ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5), ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 6).

Як убачається з довідки Чернігівського обласного центру соціально-психологічної допомоги Чернігівської облдержадміністрації від 16.06.2015 № 01-19/54 та не оспорюється відповідачем, ОСОБА_3 разом з дітьми, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, зарахована на тимчасове проживання до закладу 27 травня 2015 року у зв’язку з конфліктною ситуацією з чоловіком.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»  кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.  Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов’язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей.

В силу положень статті 181 цього Кодексу способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При цьому діти у будь-якому випадку повинні бути захищені та отримувати належне утримання від батьків, що гарантовано як нормами СК України, так і частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно з якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачений обов’язок кожної зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно консультативних висновків Чернігівської обласної дитячої консультативної поліклініки від 18.04.2015, ОСОБА_5 хворіє на сколіоз І ступеню, ОСОБА_6 – на плоскостопість І ступеню, а ОСОБА_7 має порушення постави (а.с. 8-21).

ОСОБА_3 з 04.03.2003 працює в КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» на посаді лікаря офтальмолога відділення мікрохірургії ока (а.с. 143).

Згідно довідки ДПІ у м. Чернігові від 01.09.2015 № 12431/9/25-26-11-01-15, ОСОБА_4 є директором громадського об’єднання «Чернігівщина» (а.с. 199).

Також ОСОБА_4 має сина, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, матір’ю якого є ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ЕЛ № 161810 (а.с. 179).

Отже, у справі судом встановлено, що діти сторін проживають разом з матір’ю, мають погіршений стан здоров’я, перебувають на її утриманні та потребують матеріальної допомоги, а відповідач спроможний надавати таку допомогу.

Суд критично ставиться до показань допитаних у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 щодо надання матеріальної допомоги дітям, оскільки вони суперечать та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14

З огляду на викладені обставини, положення ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, враховуючи обов’язок батька утримувати неповнолітніх дітей, його працездатність, стан здоров’я та матеріальне становище як дітей, так і їх батька, наявність у відповідача іншої дитини – сина ОСОБА_15, який також потребує матеріальної підтримки батька, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача належить стягнути аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, що є достатнім для утримання дітей.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже у разі виникнення потреби у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами, до яких входить в тому числі і хвороба дитини, законодавством передбачений обов’язок того з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів, також брати участь у таких витратах, який кореспондується з правом позивача звернутися до суду з позовом про їх стягнення.

Суд не погоджується з доводами відповідача про необхідність стягнення аліментів з 29.05.2015, оскільки в силу приписів ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 30.04.2015.

Також суд не убачає підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей, оскільки в ході судового розгляду встановлено, а останній не спорював той факт, що ОСОБА_3 разом з дітьми проживає в Чернігівському обласному центрі соціально-психологічної допомоги Чернігівської облдержадміністрації.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 243,60 грн. на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 292, 294, 367 ЦПК України, ст. ст. 180 - 183, 191 СК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх доньок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 квітня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.П. Супрун