Справа № 2-а-1437/11 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.07.2011 року суддя Талалаївського районного суду Чернігівської області, ОСОБА_1 розглянувши у скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 РДА в Чернігівській області про стягнення з органу владних повноважень – управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 РДА не нарахованої допомоги та здійснення її виплати

ВСТАНОВИВ:

Позивач у червні 2011 року звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тими обставинами, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу у 2010 році в значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовився провести доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить суд визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 районної державної адміністрації щодо виплати недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення та зобов’язати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 районної державної адміністрації перерахувати та виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як це передбачено ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суддя оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, заперечення надані відповідачем, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так по справі встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, що стверджується копією посвідчення серія А №144169, тому він звернувся до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 районної державної адміністрації Чернігівської області з заявою про видачу одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення, але у задоволенні вимог ОСОБА_3 було відмовлено, про що повідомлено позивачу листом.

Відмову у виплаті зазначеної компенсації відповідача обґрунтовує тим, що кошторисним призначенням такі виплати не передбачені.

Представник позивача у своїх запереченнях, що надійшли до суду 6 липня 2011 року просить відмовити у задоволенні позову та закрити провадження у справі за відсутністю протиправних дій з боку ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 РДА при цьому вказує на те, що позитивне рішення на користь окремих громадян за рахунок обмеження гарантованих державою прав на отримання Чорнобильських соціальних виплат інших громадян ОСОБА_3 праці та соціального захисту громадян ОСОБА_4 РДА вважає порушенням права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Як вбачається з письмових заперечень проти позову, наданих відповідачем щорічна допомога на оздоровлення та одноразова компенсація виплачувалися в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Але з цими запереченнями відповідача неможливо погодитися з наступних підстав: статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року (в редакції Закону України) від 09.07.2007 року) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та смерть, яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах – учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї групи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат (при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається моментом її виплати) частиною 7 ст.49 вищезазначеного закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розв’язання, пов’язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

У відповідності до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються, і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів, або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту, або обсягу існуючих прав і свобод, враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього закону не може припинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону. Крім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення таких виплат, Верховна Рада України зазначеним законом не надала йому право змінювати розмір в сторону зменшення, передбачених законом виплат. Так зокрема, відповідно до ст.67 названого закону конкретні розміри всіх доплат пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Необхідно також зазначити, що зазначені Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами (прийнятими на виконання закону). Тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положенням останнього. Разом з тим, дія ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2007 рік Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Проте рішенням Конституційного соду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (права про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають конституції України (є неконституційними). Пунктом 28 розділу два Закону України від 28.12.2007 року №107- VI "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у новій редакції, але рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 вказаний пункт Закону визнано неконституційним.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, в даному спорі, застосуванню підлягає ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанови Кабінету Міністрів №836 від 26.07.1996 року та №562 від 12.07.2009 року. Отже, позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Тому, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї групи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Частиною 5 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян. Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що виплати таких компенсацій та допомоги проводиться ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не можуть бути підставою для невиконання вимог, зазначеного закону.

Як вбачається із змісту Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та бюджетної програми «Компенсації за шкоду, завдану здоров’ю та допомоги на оздоровлення» виплата щорічної допомоги на оздоровлення потерпілих від Чорнобильської катастрофи проводиться на відшкодування шкоди, завданої здоров’ю, визначених законом осіб, внаслідок радіоактивного забруднення території.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов’язань.

Отже, відповідачем порушено право позивача на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ст.48 Закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та одноразової компенсації в 2010 році. Тому необхідно зобов’язати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 РДА Чернігівської області здійснити перерахунок та нарахування позивачу за вказаний період у відповідності до ст.ст.48 вищезазначеного законом розмірах. Так, відповідно до ст.53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня 869 гривень, з 1 квітня 884 грн., з 1 липня – 888 грн., з 1 жовтня – 907 грн., з 1 грудня – 922 грн..

Разом з тим, вимога позивача щодо стягнення заборгованості по виплаті щорічної допомоги у визначеній ним конкретній грошовій сумі не підлягає задоволенню, оскільки нарахування допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту населення, і суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством накладено такі повноваження, також відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено іншим, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто позивач вийшов за межі позовної давності, тому позов підлягає до часткового задоволення.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення щодо не нарахування позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації в розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправною.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Тобто, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. Із визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу.

Отже, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежує його право на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна виплачуватися постійно.

На підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, ст.52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», ст.ст. 7,8,9,10,11,71,160-163,167,183-2 КАС України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати відмову ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 РДА Чернігівської області в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправною.

Зобов’язати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 РДА Чернігівської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення, за 2010 рік, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати, з урахуванням проведених виплат.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Строк для подання апеляційної скарги стороною обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. І. Бабич