Козелецький районний суд Чернігівської області

смт. Козелець, вул. Леніна, 7, 17000, (04646) 2-14-88

В И Р О К Справа № 1-155 2010 року

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2010 року. Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Нацик В.В.,

з участю прокурора Басюк С.В., Рябець О.М.,

адвоката ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт. Козелець кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчинені злочину передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

04.03.2009 року приблизно в 18 год. 30 хв., на автодорозі Козелець-Бобровиця Козелецького району сталося ДТП. Підсудний ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки РАФ 22031 д.н.з. А6052РМ рухаючись по автодорозі Козелець-Бобровиця в с. Часнівці в напрямку с. Данівка скоїв зіткнення з велосипедистом ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку. В результаті ДТП, ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніоцервікальної травми струсу головного мозку, забою шийного, грудного та поперекованого відділів хребта, спондилодисциту L5-S1, із стійким больовим, астеновегетативним, люмбалгічним, цервікалгічним синдромами, забою м’яких тканин правого колінного суглоба, садна на правому колінному суглобі, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров’я.

Порушення правил дорожнього руху України ОСОБА_3, пунктів 1.3, 1.5, 19.3, учасник дорожнього руху зобов’язаний знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливим, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію та не змінюючи смуги руху не зупинився, знаходяться в причинному зв’язку з наставшими наслідками.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3, вину свою в скоєному визнав повністю, заявлений потерпілим цивільний позов визнав частково, щиро розкаявся в скоєному та пояснив, що дійсно 04.03.2009 року приблизно о 19 год. 00 хв. він рухався по автодорозі Козелець-Бобровиця з с. Гламазди в с. Данівка, було темно і на дорозі була ожеледиця. Коли він проїжджав с. Часновці його засліпив фарами зустрічний автомобіль і він почав скидати швидкість та гальмувати, але в попутному напрямку їхав велосипедист і він не вспів повністю зупинити свій автомобіль, внаслідок чого сталося ДТП. Потім він вийшов з автомобіля і побачив, що біля автомобіля лежить ОСОБА_2, він допоміг йому піднятися, спитав як себе останній почуває та відвіз його на роботу в геріатричний пансіонат, а сам поїхав додому. Через деякий час до нього приїхали працівники міліції і повідомили, що ОСОБА_2 знаходиться в лікарні.

Крім повного визнання своєї вини підсудним, його винність підтверджується наступними доказами:

- показами потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що 04.03.2009 року о 18 год. 20 хв. він рухався на своєму велосипеді в с. Часновці на роботу, погода була гарна, земля суха, на вулиці сиріло. На зустріч йому їхав автомобіль з ближнім світлом фар. Також він чув, що позаду нього рухається автомобіль і він з’їхав трохи на узбіччя. Коли зустрічний автомобіль проїхав, він відчув удар в задню частину велосипеду, від якого він впав на асфальт та втратив свідомість. Коли прийшов до свідомості, то побачив, що лежить біля автомобілю і до нього біжить ОСОБА_3, а велосипед лежить на узбіччі. ОСОБА_3, запитував чи потрібно викликати швидку допомогу, але він поспішав на роботу і ОСОБА_3 відвіз його на роботу в геріатричний пансіонат. На роботі йому стало погано і медична сестра викликала швидку допомогу і його забрали до лікарні. Лікувався він спочатку в Козелецькій центральній районній лікарні, а потів лікувався в м. Києві. Цивільний позов підтримую в повному обсязі;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.03.2009 року та схемою до протоколу (а.с. 9-12);

- копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та довіреністю (а.с. 23, 24);

- протоколами відтворення обстановки та обставин події від 30.04.2010 року, від 21.06.2010 року та схемами до них (а.с. 91-93, 94-96);

- висновком експерта № 64 від 19.03.2010 року (а.с. 101-106), згідно якого у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніоцервікальної травми струсу головного мозку, забою шийного, грудного та поперекованого відділів хребта, спондилодисциту L5-S1, із стійким больовим, астеновегетативним, люмбалгічним, цервікалгічним синдромами, забою м’яких тканин правого колінного суглоба, садна на правому колінному суглобі, які могли виникнути від дії тупих твердих предметів 04.03.2009 року, в тому числі за обставин, вказаних в направленні (при зіткненні автомобіля, що рухався з велосипедистом-потерпілим), відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я;

- висновком експерта № 229 від 08.07.2010 року (а.с. 114-117), з якого вбачається, що при мінімальній швидкості велосипедиста 5.4 км/год водій ОСОБА_3 міг мати технічну можливість уникнути наїзду на нього, при швидкості велосипедиста 6.1 км/год мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_2, шляхом прийняття своєчасних заходів до зниження швидкості керованого автомобіля з фактичної 30 км/год, до швидкості з якою рухався попутно велосипедист, тим більше водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_2, якби діяв з моменту його засліплення, згідно з вимогами п. 19.3 ПДР України.

Дії водія автомобіля РАФ 22031 д.н.з. А6052РМ ОСОБА_3 з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 19.3 ПДР України, що перебуває в причинному зв’язку з виникненням події даного ДТП і є причиною її виникнення.

Оцінюючи представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного в скоєнні інкримінуємого злочину доказана.

Дії підсудного ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ст. 286 ч. 1 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Кваліфікуюча ознака, як «порушення правил експлуатації транспорту» підлягає виключенню з об’єму обвинувачення. Оскільки в ході досудового слідства та в судовому засіданні не було встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність у керованому ОСОБА_3 автомобілі РАФ 22031 д.н.з. А6052РМ таких несправностей, за яких його експлуатація була б заборонена.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу підсудного, який раніше не судимий, відношення підсудного до скоєного, його характеристику, згідно якої за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставиною, яка пом’якшує покарання підсудного, згідно ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що покарання підсудному необхідно призначити у вигляді обмеження волі в межах санкції ст. 286 ч. 1 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку, оскільки перевиховання та виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства.

Окрім цього, суд з урахуванням обставин вчинення ДТП, поведінки підсудного після скоєння ДТП, а також те, що підсудний вчинив злочин не навмисно, вважає за можливе не позбавляти підсудного права керування транспортними засобами на певний строк.

Заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ч. 1 ст. 1195 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому витрати щодо придбання ліків.

Тобто, з підсудного ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 підлягає стягненню майнова шкода в розмірі 1602 грн. 02 коп. В частині стягнення майнової шкоди в розмірі 1035 грн. 75 коп. необхідно відмовити, оскільки потерпілим не надано суду належних доказів, які б підтверджували сплату за ліки та перевезення його з Козелецької ЦРЛ до лікарні в м. Києві.

Ст. 23 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди яких особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Суд, на підставі вище викладеного, вважає, що підсудний ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_2 моральну шкоду. Однак, відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. 00 коп., на чому наполягає потерпілий ОСОБА_2, суд вважає явно завищеним. Тому, враховуючи характер і тривалість моральних страждань, обставин, за яких шкода заподіяна, вимушених змін у житті потерпілого та пов'язаних з цими обставинами негативних наслідків і переживань, а також враховуючи вимоги виваженості, розумності та справедливості, суд визначає моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню в розмірі 7000 грн. 00 коп.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Застосувати відносно ОСОБА_3 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Зобов’язати ОСОБА_3 згідно ст. 76 КК України, в період випробування не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 залишити без змін – підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1602 грн. 02 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 7000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 1031 грн. 04 коп.

Майно, на яке постановою від 26.07.2010 року був накладений арешт – залишити під арештом до повного відшкодування майнової та моральної шкоди ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Чернігівської області через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя: