Справа №22-ц-4614/10 Суддя-доповідач - Маслов

Категорія -

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2010 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого – Маслова В.О.,

суддів – Дубровної В.В., Сибільової Л.О.,

з участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2

на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 27 вересня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця» про стягнення вихідної допомоги при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 27 вересня

2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача ОСОБА_3, який вважав рішення суду правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що працювала у відповідача більше 10 років, а тому згідно з п. 3.18 Колективного договору він повинен був виплатити одноразову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків при звільненні з роботи 21 червня 2007 року. Просила суд стягнути з відповідача 11613 грн. одноразової допомоги та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Суд обґрунтовано відмовив у позові, оскільки виплата вказаної одноразової допомоги передбачена для осіб, які звільнилися з роботи вперше «у зв’язку з виходом на пенсію» (а. с. 3). Позивачка ж звільнена з ініціативи адміністрації, а не за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію, як це зазначено у ст. 38 КЗпП України. З пояснень представника позивача вбачається, що до звільнення позивачки за п. 2 ст. 40 КЗпП України у 2007 році їй неодноразово пропонувалось звільнитись за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію, однак цю пропозицію вона категорично не сприйняла, а оскільки вона за висновком МСЕК не могла працювати провідником за станом здоров’я і, при відсутності можливості працевлаштувати її, адміністрація вимушена була звільнити її зі своєї ініціативи.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, з 14 квітня 1977 року ОСОБА_1 працювала у відповідача на різних роботах, а з 01 травня 2004 року – на посаді провідника пасажирських вагонів у міжнародних та фірмових поїздах Сумського резерву провідників (а. с. 4-7).

Висновком Ковпаківської МСЕК від 25 грудня 2006 року позивачку визнано непрацездатною у зв’язку із загальним захворюванням та встановлено ІІ групу інвалідності (а. с. 12).

З 25 грудня 2006 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком (а. с. 13).

03 квітня 2007 року, після надання ОСОБА_1 медичних висновків про стан її здоров’я, роботодавець у відповідності зі ст. 170 КЗпП України перевів її на легшу роботу зі збереженням середньої заробітної плати.

Висновком МСЕК від 10 квітня 2007 року позивачка визнана непридатною для роботи на посаді провідника пасажирських вагонів (а. с. 56).

11 квітня 2007 року Начальник Сумської вагонної дільниці звернувся з письмовим запитом до Лінійної поліклініки станції Суми щодо роз’яснення, на якій з вакантних посад може працювати позивачка враховуючи її стан здоров’я (а. с. 53).

Листом від 26 квітня 2007 року №184 Лінійна поліклініка станції Суми повідомила відповідача, що на жодній із запропонованих посад ОСОБА_1 працювати не може (а. с. 53).

21 червня 2007 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я та виплачено вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку (а. с. 7, 69).

29 травня 2007 року профспілковий комітет Сумської вагонної дільниці розглянув подання адміністрації й дав згоду на звільнення позивачки за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я.

За таких обставин та з огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 40, ст. 44 КЗпП України місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги при звільненні, відшкодування моральної шкоди, оскільки останню було звільнено з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, а не за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію. Цей наказ не змінювався ні адміністрацією, ні в судовому порядку.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 хотіла допрацювати рік до пенсії, є необґрунтованими, оскільки з 25 грудня 2006 року ОСОБА_1 вже отримувала пенсію за віком.

Таким чином, перевіривши рішення в межах доводів скарги, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити, а рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 27 вересня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -