У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого - судді	Мороза М.А.,
суддів	Верещак В.М., Лавренюка М.Ю.

 

розглянула в судовому засіданні 11 січня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 30 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 31 березня 2006 року.

 

            Цим вироком

               

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше 3 рази судимого, останній раз 23 травня 2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 4 місяці позбавлення волі, звільненого 12 лютого 2005 року у зв'язку з відбуттям покарання,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, ч. 4               ст. 296 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, ст. 395 КК України на 6 місяців арешту, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому остаточно визначено покарання 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

 

            Цим вироком засуджено також ОСОБА_2, ОСОБА_3,           ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

 

Постановлено стягнути:

- із ОСОБА_1 на користь: ОСОБА_7 15 грн., ОСОБА_8 572 грн. 44 коп., на користь держави за лікування потерпілих: ОСОБА_9 468 грн. 48 коп., ОСОБА_10 - 282 грн. 88 коп.,

- із ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2солідарно на користь ОСОБА_12 930 грн. 60 коп.;

- із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_13 500 грн.

 

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 31 березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

 

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він.

- 27 вересня 2001 року у м. Привіллі Луганської області під час сварки умисно наніс ОСОБА_9 удар ножем в область живота, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.

- У період з 6 жовтня 2001 року по 10 липня 2005 року у м. Новодружеську та м. Привіллі ОСОБА_1, діючи самостійно та за попередньою змовою з іншими особами, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проникаючи у житло та підсобні приміщення громадян, таємно викрав майно ОСОБА_14 вартістю 385 грн. 32 коп., ОСОБА_15 вартістю 1759 грн. 65 коп., ОСОБА_8 вартістю 572 грн. 44 коп., Єсауленка Р. вартістю 394 грн. та ОСОБА_16 вартістю 870 грн.

- 8 квітня і 2 травня 2005 року у м. Новодружеську, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом грабежу заволодів грошима ОСОБА_7 у сумі 15 грн., ОСОБА_17 у сумі 164 грн., а 31 липня 2005 року у м. Привіллі за попередньою змовою з ОСОБА_2 - грошима ОСОБА_18 у сумі 30 грн. та намагався цим же шляхом заволодіти грошима ОСОБА_19 у сумі 30 грн., але злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.

- 27 травня 2005 року у м. Привіллі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив хуліганські дії із застосуванням ножа, при цьому наніс потерпілому ОСОБА_10 удар ножем у ліву поперечну область, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров'я.

- 26 липня 2005 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, проник у квартиру ОСОБА_12 та вчинив розбійний напад на ОСОБА_12, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження та заволодівши його майном вартістю 930 грн. 60 коп.

- 30 липня 2005 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, проник у квартиру ОСОБА_20, погрожуючи ножем, вчинив розбійний напад на нього та ОСОБА_13 і заволодів майном ОСОБА_13 вартістю 500 грн.

Крім того, він 7 квітня 2005 року з метою ухилення від адміністративного нагляду, встановленого щодо нього постановою Перевальського районного суду від 20 січня 2005 року строком на 1 рік, самовільно залишив місце свого проживання та виїхав у Харківську область, порушивши правила адміністративного нагляду.

 

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення в частині засудження його за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом від 6 жовтня 2001 року, за ч. 3 ст. 187 КК України за епізодом від 26 липня 2005 року та за ч. 1 ст. 121 КК України, а справу в цій частині направити на додаткове розслідування. Указує на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

 

Твердження у касаційній скарзі засудженого про те, що за епізодом крадіжки майна потерпілої ОСОБА_14 його має бути притягнуто до адміністративної відповідальності, є безпідставними.

Відповідно до вимог Закону України від 2 червня 2005 року ”Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення” викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент учинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  У 2001 р. кримінальна відповідальність за крадіжку наставала у випадках, коли вартість викраденого майна перевищувала 51 грн., оскільки неоподатковуваний мінімум доходів складав 17 грн.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 6 жовтня 2001 року  таємно викрав  майна потерпілої ОСОБА_14 вартістю 385 грн. 32 коп., тобто вартість цього майна перевищувала трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2001 році.  Тому дії ОСОБА_1 за цим епізодом кваліфіковано правильно.

 

Посилання у касаційній скарзі засудженого на однобічність неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, викладених судом.

 

З матеріалів справи убачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

 

Доводи у скарзі засудженого про те, що він лише захищався від нападу потерпілого ОСОБА_9, а ОСОБА_12 побив, захищаючи ОСОБА_3, і не мав наміру заволодіти його майном, а тому його дії за цими епізодами кваліфіковано неправильно, необґрунтовані і спростовуються розглянутими у судовому засіданні доказами.

Так, на досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що наніс ОСОБА_9 ножове поранення у живіт, а також те, що  разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийшов до будинку ОСОБА_12, побив його і забрав у нього телевізор.

Потерпілий ОСОБА_9 підтвердив, що під час сварки ОСОБА_1 ударив його ножем у живіт, при цьому сам він ОСОБА_1 не бив і йому не погрожував.

Потерпілий ОСОБА_12 показав, що до ОСОБА_3 він не чіплявся, а вона прийшла до нього разом із хлопцями, серед яких був ОСОБА_1. Хлопці зламали замок, увірвалися у будинок, побили його і забрали телевізор.

Ці показання потерпілих є послідовними, відповідають іншим доказам у справі і належним чином перевірені в судовому засіданні. Тому підстав вважати, що вони обмовили засудженого, немає.

Зокрема, вони об'єктивно підтверджуються даними протоколів пред'явлення особи для впізнання, відтворення обстановки та обставин події, висновками товарознавчої, судово-медичних експертиз та іншими матеріалами справи.

 

Тому дії ОСОБА_1  кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що стосовно ОСОБА_1  неправильно застосовано кримінальний закон, , не виявлено.

Цивільний позов вирішено відповідно до вимог закону, суми відшкодованої матеріальної шкоди підтверджуються матеріалами справи. 

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

 

Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи апеляції засудженого ОСОБА_1, аналогічні доводам його касаційної скарги, і обґрунтовано визнав їх безпідставними.

 

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

 

С у д д і :

 

Верещак В.М.                           Лавренюк М.Ю.                       Мороз М.А.