Справа №22-ц-3253/10 Суддя-доповідач - Смирнова

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів -Ведмідь Н.І., Ільченко О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Федини Д.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Середино- Будському районі Сумської області

на постанову Середино-Будського районного суду Сумської області від 08 грудня 2009 року

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Середино-Будського районного суду Сумської області від 08 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 - задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі Сумської області.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Середино-Будському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у сумі 742 грн. 65 коп. та за 2008 рік за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у сумі 591 грн. 30 коп., а всього 1333 грн. 95 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд не врахував, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та, що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлено відповідний механізм та умови призначення та порядок фінансування таких підвищень. Також, вважає, що строк звернення до суду позивачем пропущено.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи спір суд виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-ІУ і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність, тому суд першої інстанції задовільнив позовні вимоги на отримання доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних і правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V " Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-ІV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавка дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Стосовно строку звернення позивача до суду колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне .

Згідно з ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу , що призначає і виплачує пенсію , виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ч.6 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом , установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» .

Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачуються на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України .

Згідно з ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , на підставі якого призначено пенсію позивачу , суми пенсії , не одержані своєчасно з вини органу , що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь- яким строком .Таким чином, річний строк звернення до суду , встановлений ст.99 КАС України , у даному випадку не застосовується.

За викладених обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року , з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за виключенням суми фактично проведених виплат .

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15,303, 304. п. 1 ч. 1 ст. 307. ст.308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі Сумської області - відхилити.

Постанову Середино-Будського районного суду Сумської області від 08 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді