Справа №22-ц-1098/10 Суддя-доповідач - Смирнова
Категорія -
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2010 року м.Суми
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.,
з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,-
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шостка-Тепло»
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шостка-Тепло» , третя особа – директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Шостка-Тепло» - ОСОБА_2
про зміну дати та формулювання підстави звільнення , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди ,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з ТОВ «Шостка-Тепло» з 05 жовтня 2009 року на 01 жовтня 2009 року та підставу її звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України «звільнена за прогул без поважних причин» на ч.3 ст.38 КЗпП України «звільнена за власним бажанням у зв»язку з не виконанням власником законодавства про працю та умов колективного договору» , визнавши незаконним наказ цього підприємства №49 від 16.10.2009 року ,в частині підстави та дати її звільнення та зобов»язано підприємство внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 – про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України «за власним бажанням у зв»язку з не виконанням власником законодавства про працю та умов колективного договору» з 01 жовтня 2009 року.
Стягнуто з ТОВ «Шостка-Тепло» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного заробітку у сумі 4.383 грн. 54 коп. та 700 грн. моральної шкоди.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення вихідної допомоги у межах платежів за один місяць.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «Шостка-Тепло» просить рішення суду скасувати через невірне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вважає, що суд в ході розгляду справи не вжив заходів щодо повного та всебічного з»ясування обставин, що мають істотне значення для ухвалення справедливого та неупередженого рішення суду і безпідставно надав перевагу доказам позивачки.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта , підтримавшого скаргу, заперечення ОСОБА_1 проти скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню , а рішення суду залишенню без змін , виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_1 29.10.2009 року звернулась до суду за вирішенням трудового спору , декілька разів змінювала та уточнювала позовні вимоги і остаточно просила суд визнати незаконним звільнення з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України , змінити підставу звільнення на ч.3 ст.38 КЗпП України та зазначити дату звільнення 01 жовтня 2009 року . Просила стягнути вихідну допомогу при звільненні за 3 місяці у сумі 4.383 грн., стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7.792 грн. та стягнути 10.000 грн. компенсації завданої моральної шкоди за порушення своїх трудових прав .
Частково задовольняючи позов суд виходив з того, що позивачка не довела факту вимушеного прогулу з вини відповідача та суд вважав, що для компенсації моральної шкоди достатньо стягнути 700 грн., а не 10.000 грн.
Інші вимоги суд задовольнив дійшовши висновку , що відповідачем порушувалось законодавство про працю та умови колективного договору , що надавало ОСОБА_1 право розірвання трудового договору з підстав , передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України .
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Як вбачається з наказу №23 від 28.07.2009 року (а.с.22) , директор підприємства скоротив посаду начальника юридичного відділу та наказом №25 від 01.08.2009 року попередив позивачку про майбутнє вивільнення з 01.10.2009 року за п.1 ст.40 КЗпП України ( а.с.23).
30.09.2009 року позивачка подала директору підприємства заяву про звільнення з 01.10.2009 року за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України , зазначивши в заяві про факти порушення відповідачем законодавства про працю та умов трудового та колективного договору (а.с.9, заява).
Відповідач, не реалізувавши свого наказу про звільнення позивачки за скороченням штату та за наказом №49 від 16.10.2009 року позивачку звільнив з 05.10.2009 року за п.4 ст.40 КЗпП України , тобто за прогул без поважних причин . При цьому, всупереч вимогам закону відповідач відмовився звільнити позивачку на підставі її заяви за ч.3 ст.38 КЗпП України , тобто за власним бажанням , про що вбачається з листа директора підприємства надісланого позивачці та датованого 08.10.2009 року та замість цього звільнив позивачку за прогул та вніс про це запис у її трудову книжку.
Заперечуючи позов за відсутністю підстав звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України відповідач посилався на відсутність зі свого боку порушень законодавства про працю , умов колективного чи трудового договору.
Ці доводи відповідача були спростовані наданими доказами під час розгляду справи судом 1-ї інстанції та було встановлено, що відповідач несвоєчасно та не в повному розмірі виплачував зарплату та оплату за час надходження позивачки у відпустці , не проводив відповідний інструктаж , не створив небезпечні умови для праці .
На підтвердження цих висновків в судовому рішенні наведено вичерпний аналіз досліджених доказів і ці докази апелянт належним чином не спростував.
За таких обставин позивачка дійсно мала право на звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України та припинення трудового договіру з 01.10.2009 року, як вона зазначала в своїй заяві на звільнення , що відповідає нормі зазначеного закону і тому позивачка з 01.10.2009 року мала право вважати трудовий договір розірваним та не виходити на роботу .
За таких обставин наступні дії відповідача щодо звільнення позивачки за прогул є незаконними, а тому суд першої інстанції обґрунтовано захистив порушені права та зобов»язав відповідача оформити звільнення ОСОБА_1 з 01.10.2009 року за ч.3 ст.38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги.
В апеляційній скарзі відповідача не зазначається , які конкретні порушення закону допустив суд першої інстанції , а йдеться про фактичні обставини конфлікту між керівником та працівником.
Крім того ,в скарзі є посилання на те, що ОСОБА_1 навмисно спланувала всі свої дії щодо звільнення з метою незаконного одержання коштів від підприємства , проте , це є лише припущенням апелянта , в той час , як факти порушень трудових прав позивачки беззаперечно встановлено судом на підставі зібраних доказів.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи , навів аналіз , оцінку зібраних доказів , правильно застосував матеріальний закон , який регулює спірні правовідносини.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307,ст.ст.308,313-315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шостка-Тепло» – відхилити .
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2010 року в даній справі залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий –
Судді -