Справа №22-ц-970/10 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія -

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого – Маслова В.О.,

суддів – Лузан Л.В., Сибільової Л.О.,

з участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі

на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 11 грудня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни»,

в с т а н о в и л а :

24 листопада 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі, в якому посилаючись на те, що останній не виконує вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просив поновити строк звернення до суду; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі нарахувати та виплатити на його користь 3632 грн. 90 коп. недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни» за період з січня 2007 року по вересень 2009 року та зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати йому зазначену допомогу.

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 11 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року за виключенням суми фактично проведених виплат.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 народився 15 листопада 1940 року та згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни».

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, яка діє з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

З 01 січня 2007 року згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-V, з урахуванням ст. 111 цього ж Закону, який набрав чинності 01 січня 2007 року, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

З 01 січня 2008 року на підставі п/п 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені п/п 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п/п 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ці норми втратили чинність, а тому не підлягали застосуванню.

Таким чином, з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції закону, яка діяла з 01 січня 2006 року.

Доводи про те, що позивач пропустив річний строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України, є необґрунтованими, оскільки згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно ж до посвідчення, копія якого є на а. с. 7, позивачу виплачується пенсія за віком. Підвищення ж до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є складовою пенсії.

Посилання апелянта на те, що суд не мав права застосувати до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є безпідставними, оскільки згідно з чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами зазначеної норми Закону. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи скарги про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «дітям війни» врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 колегія суддів також не може взяти до уваги, оскільки згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи апелянта про відсутність механізму, умов призначення та порядку фінансування таких соціальних допомог необґрунтовані, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму та коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, встановлених ст. 46 Конституції України та Законами України.

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі й станом на 09 липня 2007 року, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування».

Проте, частково задовольняючи позов, суд не визначив дату, до якої має здійснюватися перерахунок пенсії в 2009 році, а тому рішення в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно змінити, зазначивши, що перерахунку підлягають платежі за період з 01 січня по 30 вересня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі задовольнити частково.

Змінити постанову Лебединського районного суду Сумської області від 11 грудня 2009 року в даній справі в частині виплат за 2009 рік, зазначивши, що перерахунку підлягають платежі за період з 01 січня по 30 вересня 2009 року.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий -

Судді -