У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 та касаційним поданням прокурора на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 лютого 2006 року, яким засуджено :

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого -

            за ст. 289 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі;

            за ст. 358 ч. 3 КК України на 2 роки обмеження волі.

            На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3 призначено покарання на 5 років позбавлення волі.

            На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки.

            Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судимого -

за ст. 289 ч. 3 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони 27 листопада 2005 року, близько 9 години, за попередньою змовою між собою, знаходячись на паркувальному майданчику, що поблизу кафе “Імперія” с. Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, незаконно заволоділи належним ОСОБА_5 автомобілем ВМВ-520 вартістю 106254 гривні.

Крім того, 27 листопада 2005 року, під час затримання у ОСОБА_3 було виявлено та вилучено посвідчення працівника Служби безпеки України, видане на його ім'я, прізвище та по-батькові з відповідними реквізитами та яке згідно з висновком експертизи виготовлене не підприємством виробником, що здійснює випуск даних бланків, яке він використав 26 листопада 2005 року під час поселення в готель “Турист”, що в м. Могилів-Подільський Вінницької області.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо засуджених змінити, виключивши кваліфікуючу ознаку за ст. 289 ч. 3 КК України - “щодо транспортного засобу вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян”. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що Законом України від 29.09.2005 року ст. 289 КК України викладена у новій редакції, де вказано, що шкода визнається великою у разі заподіяння реальних збитків.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить вирок змінити, виключити кваліфікуючу ознаку за ст. 289 ч. 3 КК України - “щодо транспортного засобу вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян” та пом'якшити призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Своє прохання обґрунтовує тим, що ст. 289 КК України викладена у новій редакції. Вважає, що призначаючи ОСОБА_4 покарання суд не врахував всі обставини справи.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 наводить аналогічні скарзі захисника підстави для скасування постановленого щодо нього рішення.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про задоволення касаційного подання прокурора та касаційних скарг захисника і засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання та скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора, касаційні скарги захисника та засудженого слід задовольнити з таких підстав.

Так, колегія суддів, погоджуючись з твердженнями касаційного подання прокурора та касаційних скарг захисника і засудженого,  відповідно до ст. 5 КК України, вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку по епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом, у зв'язку з новою редакцією ст. 289 КК України, таку кваліфікуючу ознаку - як “щодо транспортного засобу вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян”, оскільки вчиненим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 злочином реальних збитків потерпілому заподіяно не було.

Крім того, колегія суддів також вважає, що посилання захисника ОСОБА_1 та засудженого щодо суворості призначеного ОСОБА_4 покарання заслуговує на увагу.

Як убачається з матеріалів справи, суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання та звільняючи останнього від призначеного покарання з випробуванням врахував, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся, матеріальні збитки відшкодував повністю, прохання потерпілого щодо не призначення ОСОБА_3 суворого покарання.

У той час, суд не навів та не врахував таких же обставин щодо ОСОБА_2

З урахуванням всіх обставин справи та даних щодо особи засудженого, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією інкримінованої статті.

Керуючись ст.ст. 395-396 КПК України, колегія суддів Верховного Суду України -

                                            у х в а л и л а :

Касаційне подання прокурора, касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Могилів - Подільського  міськрайонного суду Вінницької області від 20 лютого 2006 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити.

Пом'якшити призначене ОСОБА_4 покарання за ст. 289 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Виключити з вироку кваліфікуючу ознаку дій засуджених - “щодо транспортного засобу вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян”.

У решті цей вирок залишити без зміни.

                                                    Судді :