У х в а л а

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

 

головуючого - судді	Філатова В.М.,
суддів	Глоса Л.Ф. і Косарєва В.І.,
за участю прокурора	Сорокіної О.А.

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2

 

Вироком Братського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2006 року 

 

                  ОСОБА_2,

  ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого:

19 грудня 2005 року Братським районним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

16 червня 2006 року Братським районним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 296, 71 КК України на 1 рік 2 місяці обмеження волі,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

 

         На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів   шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного  вироком Братського районного суду Миколаївської області від 16.06.2006 року, більш суворим, призначеним цим вироком, суд визначив покарання у виді позбавлення волі на 3 роки 3 місяці.       

 

          На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Братського районного суду Миколаївської області від 19.12.2005 року,   остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

 

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2006 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.

 

 Як визнав суд, 23 квітня 2006 року ОСОБА_2, маючи умисел на  таємне викрадення чужого майна, проник до складу цегельного заводу МПП “Березань” у с. Братському Миколаївської області та таємно викрав електродвигун, вартістю 880 грн.

  

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 посилається на те, що досудове  слідство та судовий розгляд справи проведено однобічно, неповно, необ'єктивно, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки достовірно не встановлено дійсну вартість викраденого двигуна, що мало значення для визначення  наявності в діях засудженого складу злочину чи адміністративного правопорушення. Також суд безпідставно відхиляв заявлені захисником клопотання, спрямовані на усунення неповноти досудового та судового слідства. Просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку  прокурора про безпідставність призначення покарання за сукупністю вироків,  перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому  задоволенню з таких підстав.

 

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів і є правильними.

 

За змістом касаційної скарги, захисник посилається на те, що досудове  слідство та судовий розгляд справи проведено однобічно, неповно, необ'єктивно, оспорює фактичні обставини справи, які були предметом перевірки суду першої та апеляційної інстанцій, і перегляду відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України у касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів виходить із встановлених судом фактичних обставин злочину, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнано винуватим.

 

Як убачається із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 на досудовому слідстві та під час судового розгляду справи повністю визнав свою вину і докладно розповів, за яких обставин він проник до складу цегельного заводу МПП “Березань”, звідки викрав електродвигун, потужністю 22 кВт.

 

Крім того, винуватість ОСОБА_2 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, даними, що містяться у протоколі огляду місця події, іншими доказами по справі.

 

Згідно з даними, що містяться в бухгалтерських довідках та в акті інвентаризації, на  балансовому обліку МПМ “Березань” знаходились два електродвигуни потужністю 22 кВт, вартістю по 880 грн. кожний. Тому доводи касаційної скарги про недоведеність вартості викраденого, є безпідставними.

 

Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження захисник ОСОБА_1 висловив у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. У касаційній скарзі захисника не наведено інших не досліджених судом доказів, якими б спростовувались висновки судів першої та апеляційної інстанції за обговорюваними твердженнями. 

 

Разом з тим, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_2 на підставі ст. 71 КК України суд допустився помилки.

 

При перевірці справи встановлено, що ОСОБА_2 раніше був засуджений вироком Братського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2005 року за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

 

Це покарання йому було частково приєднано до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік і 1 місяць, призначеного вироком Братського районного суду Миколаївської області  від 16 червня 2006 року за вчинення 13 травня 2006 року нового злочину, передбаченого   ч. 1 ст. 296 КК України. Вказаним  вироком на підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 було  визначено остаточне покарання 1 рік 2 місяці обмеження волі.

 

Оскаржуваним вироком суду, відповідно до ч.4 ст.70 КК України, остаточне покарання, призначене ОСОБА_2 вироком Братського районного суду Миколаївської області  від 16 червня 2006 року (тобто і покарання, призначене вироком від 19 грудня 2005 року) ,  було поглинене покаранням  у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 3 місяці,  призначеним за вчинення засудженим 23 квітня 2006 року злочину, передбаченого  ч.3 ст. 185 КК України.

 

За таких обставин суд помилково застосував ст. 71 КК України і до покарання,  призначеного за новим вироком, ще раз частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком від 19 грудня 2005 року, оскільки покарання за цим вироком  уже раніше було частково приєднано  до покарання, призначеного  вироком суду від 16 червня 2006 року.

 

 

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

 

 

ухвалила:

 

 

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Вирок Братського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити.

 

Виключити рішення про часткове приєднання на підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за ч. 3 ст. 185 КК України, не відбутого покарання за вироком Братського районного суду Миколаївської області від 19.12.2005 року.

 

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вважати засудженим ОСОБА_2 на 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

 

Судді:

 

 

    

Філатов В.М.                          Косарєв В.І.                     Глос Л.Ф.