ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 р. Справа № 12507/11/9104

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                        Пліша М.А.,

суддів                                                             Святецького В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 27.12.2010 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати підвищення до пенсії з 01.01.2006 року по 31.10.2010 року та проводити виплату в подальшому.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.12.2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про зобов’язання вчинити дії в частині вимог перерахунку та виплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 року по 26.06.2010 року залишено без розгляду.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.01.2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження) позовні вимоги задоволено частково, визнано дії протиправними, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 27 червня 2010 року по 27 грудня 2010 року включно на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум, в решті позовних вимог відмовлено, постанову допущено до негайного виконання.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. А у відповідності до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України» затв. Указом Президента України від 01.03.2001 року управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183- 2.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.

          Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як визначено ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Стосовно позовних вимог, щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії починаючи з 27 червня 2010 року по 27 грудня 2010 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів – у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права, через що оскаржувану постанову в частині звернення до виконання слід змінити.

Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст.197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області – задовольнити частково. Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2011 року у справі № 2а-412/11 в частині допущення до негайного виконання змінити. Допустити зазначену постанову до негайного виконання – у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2011 року у справі № 2а-412/11 залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                             М.А. Пліш

Судді                                                                                 В.В. Святецький

                                                                                          ОСОБА_2