У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          23 березня 2007 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М..

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1до Хмельницької районної санітарно-епідеміологічної станції про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

                                                 в с т а н о в и л а :

               У травні 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював на посаді лікаря з гігієни праці, наказом        НОМЕР_1 від 5 травня 2006 року його незаконно було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

             Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21 вересня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 21 листопада 2006  року, у задоволенні позову відмовлено.

            У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргуОСОБА_1відхилити, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 21 листопада 2006року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                                Ю.Л.Сенін

                                                                                                                В.М.Шабунін