21 березня 2007 року                                                                                   м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1до кооперативної спілки селян “Дніпро”, приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Дніпро” про виконання зобов'язання, за касаційною скаргоюОСОБА_1на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 4 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 грудня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2006 року ОСОБА_1звернувся в суд із позовом до кооперативної спілки селян “Дніпро”, приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Дніпро” про виконання зобов'язання.

Зазначав, що 12 вересня 1996 року між ним та кооперативною спілкою селян “Дніпро” був укладений договір підряду, відповідно до якого він зобов'язався зорати 179 га землі, а кооперативна спілка селян “Дніпро” зобов'язалася надати йому 48,70 т. ячменю за виконану ним роботу.

12 вересня 1997 року між ним та кооперативною спілкою селян “Дніпро” був укладений договір підряду, відповідно до якого він зобов'язався зорати 101,59 га землі, а кооперативна спілка селян “Дніпро” зобов'язалася надати йому 18,5 т. пшениці за виконану ним роботу.

Посилаючись на те, що він свої зобов'язання за зазначеними договорами виконав, а кооперативна спілка селян “Дніпро” зобов'язання за договорами виконала частково, передавши йому на виконання договору підряду від 12 вересня 1996 року 18 т. ячменю, просив зобов'язати відповідачів, на виконання зазначених договорів, передати йому 30,7 т. ячменю та 18,5 т. пшениці.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від                       4 жовтня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 4 грудня 2006 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргуОСОБА_1відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 4 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.