У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          20 березня 2007 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М..

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и л а :

               У грудні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 квітня 2004 року померОСОБА_5, вони є його спадкоємцями, але їм повідомили про існування заповіту ОСОБА_5 нібито складеного ним 29 грудня 2003 року, хоча фактично такий заповіт він не складав і не підписував.

             Рішенням Залізничного  районного суду м. Львова від 5 червня         2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 листопада 2006 року, позов  задоволено.              

             У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.              

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_4відхилити, рішення Залізничного  районного суду м. Львова від 5 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 листопада 2006 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                                Ю.Л.Сенін

                                                                                                                В.М.Шабунін