ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" серпня 2008 р. Справа № 59/142-08
вх. № 5758/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Мілешкіна М.М., дов. №3558/15/14-08 від 17.05.2008р.; 3-ї особи - Несміян В.С., дов. №168 від 01.02.2008р.; відповідача - Таран Д.П., дов. №08-11/4117/2-07 від 10.12.2007р.
розглянувши справу за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ 3-я особа Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця", м.Харків
до Харківської міської ради, м. Харків
про визнання права державної власності на нерухоме майно
ВСТАНОВИВ:
Міністерство транспорту та зв’язку України звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України право державної власності на нерухоме майно, яке знаходиться в повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця», а саме на комплекс очисних споруд виробничих стічних вод локомотивного депо Основа, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Привокзальна, 1:
1. нежитлову будівлю літ. «БГ-1» – очисні споруди (інвентарний №22167), загальною площею 101,9 м.кв., площа забудови 121,1 м.кв., 2000 року побудови.
2. нежитлова будівля літ. «БТ-1» – насосна станція очисних споруд № 1 (інвентарний №11006), загальною площею 14,9 м.кв., площа забудови 21,6 м.кв., 2000 року побудови.
3. нежитлову будівлю літ. «АЮ-1» – насосна станція очисних споруд № 2 (інвентарний №11167), загальною площею 14,8 м.кв., площа забудови 23,6м.кв., 2000 року побудови.
4. нежитлову будівлю літ. «БС-1» – насосна станція очисних споруд № 3 (інвентарний №11005), загальною площею 15,1 м.кв., площа забудови 21,8 м.кв., 2000 року побудови.
5. нежитлова будівлю літ. «АК-1» – насосна станція їдальні (інвентарний №22167), загальною площею 15,1 м.кв., площа забудови 21,6 м.кв., 2000 року побудови.
6. нежитлову будівлю літ. «БЧ-1» – насосна станція чергового по депо (інвентарний №22167), загальною площею 14,9 м.кв., площа забудови 21,5 м.кв., 2000 року побудови.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зазначені нежитлові будівлі є державним майном, знаходяться на балансі відокремленого структурного підрозділу СТГО «Південна залізниця» Локомотивного депо Основа, обслуговування та утримання зазначеного вище нерухомого майна здійснюється за рахунок власних коштів СТГО «Південна залізниця» (довідки від 29.07.2008р. № 267, від 29.07.2008р. № 268, інвентарні картки обліку основних засобів) та вказує, що зазначені об’єкти було побудовано СТГО «Південна залізниця» за власні кошти господарським способом (довідка від 13.08.2008р. № 299, договір від 02.04.1999р. № 101/04, Акт робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта для пред’явлення державній приймальній комісії від 16.11.2000р. тощо) та задіяні у виробничо-технічному комплексі організацій і підприємств залізничного транспорту, який призначений задовольняти потреби суспільного виробництва і населення України в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях, забезпечення безпеки руху поїздів, безпеки життя і здоров’я громадян, які користуються послугами залізничного транспорту. З моменту побудови цих об’єктів вони добросовісно та безперервно експлуатуються та використовуються виключно СТГО «Південна залізниця» для забезпечення виконання завдань покладених чинним законодавством на залізничний транспорт. Вказані об’єкти нерухомості органом, що здійснює державну реєстрацію на облік як безхазяйні нерухомі речі не брались та до комунальної власності не передавались.
Також, позивач зазначає, що всі перелічені вище об’єкти нерухомого майна розташовані в межах смуги відведення - земельної ділянки, яка надана у постійне користування Залізниці (довідка від 13.08.2008р. № 1027, витяг з плану смуги відводу земельної ділянки), що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ХР-39-01-001837, виданого відповідно до рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 25.11.1998р. № 1322. Згідно Державного акту землю надано у постійне користування для експлуатації залізничних колій, виробничих, складських, допоміжних, адміністративних будівель та споруд.
За замовленням позивача КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» виготовлені та видані технічні паспорти на вищезазначене майно.
Позивач відзначає, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на зазначені вище об’єкти позивач звернувся 17.03.2008р. листом № 1751\16\14-08 до Харківського міського голови з заявою про оформлення права власності за державою на спірне нерухоме майно. Відповідачу були надані всі документи, які є у наявності відносно спірного нерухомого майна і які підтверджують перебування цих об’єктів у державній власності, а також акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 18.12.2000р.
Згідно відповіді Юридичного департаменту Харківської міської ради від 29.07.2008 № 4546/9-08 в оформлені права власності було відмовлено, оскільки представники органів Державного архітектурно-будівельного контролю до складу комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта не входили.
Як зазначає позивач, відповідно до п. 1.3. Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів залізничного транспорту і метрополітену, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21.10.1999 № 507 не передбачено включення до складу комісії представника саме Державного архітектурно-будівельного контролю.
На підставі вищевикладеного, позивач просить господарський суд визнати право власності на спірне майно за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, вказує, що позивачем не були надані документи, передбачені абзацом 2 підпункту «а» пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, а саме, акту комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2008р. до участі у справі на стороні позивача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Статутне територіально-галузеве об’єднання «Південна залізниця».
Представник третьої особи позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Відповідно до наявних у справі документів (інвентарних карток обліку основних засобів, технічних паспортів, довідок про балансову належність тощо) спірні будівлі обліковуються на балансі відокремленого структурного підрозділу СТГО «Південна залізниця» - Локомотивного депо Основа, яке експлуатує та використовує спірне майно, несе експлуатаційні витрати.
Майно розташовано в межах смуги відведення земельної ділянки, яка надана у постійне користування СТГО «Південна залізниця», відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ХР-39-01-001837, виданого відповідно до рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 25.11.1998р. № 1322. Отже спірне майно збудовано СТГО «Південна залізниця» господарським способом, знаходиться на земельній ділянці, яка відведена в установленому законом порядку.
Надані позивачем висновки за результатами обстеження технічного стану, виготовлених Дорожнім експертно-технічним центром Південної залізниці на підставі ліцензії серії АБ №206561 виданої Державним комітетом України з будівництва та архітектури 01.11.2005р., підтверджують задовільний технічний стан майна та те, що в цілому технічний стан будівель забезпечує їх безпечну експлуатацію.
Як свідчать матеріали справи, з метою оформлення правовстановлюючих документів на вищезазначені об’єкти нерухомості відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, позивачем 17.03.2008р. було направлено звернення до відповідача з проханням оформити право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на балансі відокремленого структурного підрозділу Локомотивного депо Основа Південної залізниці.
Відповідно до розпорядження Харківського міського голови від 23.04.2007р. № 954, яким встановлений порядок оформлення свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна, заява була розглянута КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».
Листом від 04.08.2008р. КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» повідомило, що 23.06.2008р. направлено листа Харківському міському голові про можливість видачі свідоцтва про право власності на зазначені об’єкти нерухомого майна державі Україна. У підписанні проекту розпорядження відмовлено. До зазначеної відповіді було додано копію листа Юридичного департаменту Харківської міської ради від 29.07.2008р. №4546/9-08. В зазначеному листі вказувалось що в матеріалах справи є акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 18.12.2000р., згідно з якими до експлуатації прийнято очисні споруди виробничих стічних вод локомотивного депо Основа. Представники органів Державного архітектурно-будівельного контролю, всупереч вимогам зазначеного Положення, до складу комісії не входили.
З документів, що знаходяться в матеріалах справи, а також пояснень представника позивача та третьої особи та документів, наданих сторонами в судовому засіданні вбачається, що робочий проект очисних споруд виробничих стічних вод локомотивного депо Основа Південної залізниці виконаний у 1998 р. ПКІ «ПівдентрансНДІпроект». Проект погоджений Державним управління екологічної безпеки в Харківській області, ДКП «Харківкомуночиствод», Основ’янською лінійною СЕС, органом Державного пожежного нагляду. Актом робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта для пред’явлення державній комісії від 16.11.2000 очисні споруди були прийняти від генерального підрядника і підготовлені до пред’явлення державній приймальній комісії. 18.12.2000р. Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта спірне майно було прийнято в експлуатацію. Інша документація щодо введення в експлуатацію спірного майна відсутня.
На теперішній час, відповідачем не вчинено дій по оформленню та видачі позивачу правовстановлюючих документів на спірні об’єкти нерухомості, тобто на момент розгляду судової справи, право власності на спірне майно належним чином не оформлено та не зареєстровано в органах БТІ.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи суд виходить з такого.
Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, в т.ч. грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Статтею 170 Цивільного кодексу України встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Приписами статті 3 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» встановлено, що об’єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. Статтею 4 Закону встановлено, що суб’єктами управління об’єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.
У відповідності до статті 9 Закону України «Про транспорт», транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об’єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.
Стаття 5 Закону України «Про залізничний транспорт» також встановлює, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування є загальнодержавною власністю.
Згідно із ч. 2 статті 73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Відповідно до Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789, міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі, зокрема, залізничного транспорту. Міністерство здійснює державне управління в галузі транспорту та виконує відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Пунктом 1.1. Статуту Південної залізниці визначено, що залізниця – це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт» статутне територіально-галузеве об’єднання, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.
Згідно п. 4.1., 4.2. Статуту Південної залізниці майно залізниці становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві повного господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд.
Статтею 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб’єктів господарювання.
Право господарського відання згідно з частиною першою ст. 136 Господарського кодексу України є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб’єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 Кодексу, і несе відповідальність усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами. Майно державного комерційного закріплюється за ним на праві господарського відання.
До складу СТГО «Південна залізниця» входить відокремлений структурний підрозділ локомотивне депо Основа, що діє на підставі Положення. Відповідно до пункту 6.2. Положення все майно Депо є складовою частиною майна Залізниці. Майно закріплене за Залізницею на праві повного господарського відання, є державною власністю та використовується Депо для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше індивідуально визначене майно державних підприємств.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та встановлено, що державне майно України, яке не належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Майно залізничного транспорту, згідно з зазначеною Постановою, до комунальної власності не передавалось.
Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач у поясненнях в судовому засіданні зазначив, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на введення в експлуатацію спірного нерухомого майна. При цьому відповідач не навів доказів того, що спірне майно належить на праві власності іншим особам. Доказів які б спростовували твердження позивача щодо будівництва СТГО «Південна залізниця» спірних об’єктів, щодо правомірності постановки їх на баланс, щодо правомірності розміщення їх на земельній ділянці, наданій в користування СТГО «Південна залізниця», також не надав.
Враховуючи це, а також обставини викладені вище, суд приходить до висновку про те, що спірне майно, зазначене в позові, є власністю держави України в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (орган управління майном) та знаходиться у повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця».
Відповідно до статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб’єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб’єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
Положення статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання наявності права.
Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.
Статтею 393 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Приймаючи до уваги те, що представник позивача в судовому засіданні не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд покладає їх на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати право власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код 00017584) на нерухоме майно, що знаходиться в повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця» (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код 01072609) та розташоване за адресою: м. Харків, вул. Привокзальна, 1, а саме:
- нежитлову будівлю літ. «БГ-1» – очисні споруди (інвентарний №22167), загальною площею 101,9 м.кв., площа забудови 121,1 м.кв., 2000 року побудови.
- нежитлова будівля літ. «БТ-1» – насосна станція очисних споруд № 1 (інвентарний №11006), загальною площею 14,9 м.кв., площа забудови 21,6 м.кв., 2000 року побудови.
- нежитлову будівлю літ. «АЮ-1» – насосна станція очисних споруд № 2 (інвентарний №11167), загальною площею 14,8 м.кв., площа забудови 23,6м.кв., 2000 року побудови.
- нежитлову будівлю літ. «БС-1» – насосна станція очисних споруд № 3 (інвентарний №11005), загальною площею 15,1 м.кв., площа забудови 21,8 м.кв., 2000 року побудови.
- нежитлова будівлю літ. «АК-1» – насосна станція їдальні (інвентарний №22167), загальною площею 15,1 м.кв., площа забудови 21,6 м.кв., 2000 року побудови.
- нежитлову будівлю літ. «БЧ-1» – насосна станція чергового по депо (інвентарний №22167), загальною площею 14,9 м.кв., площа забудови 21,5 м.кв., 2000 року побудови.
Суддя