ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14.05.09 р. Справа № 15/56
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” м. Київ (код ЄДРПОУ 35975867)
до відповідача закритого акціонерного товариства “Донецксталь” – металургійний завод” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30939178)
про стягнення основного боргу в сумі 41280,00 грн., інфляції в розмірі 3508,80 грн., 3% річних в сумі 613,57 грн.
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” м. Київ (код ЄДРПОУ 33444644)
до закритого акціонерного товариства “Донецксталь” – металургійний завод” м. Донецьк
про стягнення основного боргу в сумі 41280,00 грн., інфляції в розмірі 4161,02 грн., 3% річних в сумі 817,14 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Лисюк О.В. за довіреністю б/н від 09.02.2009 р.
від відповідача: Чумаков А.В. за довіреністю № 20–642 від 15.10.2007 р.
від третьої особи: Лисюк О.В. за довіреністю б/н від 01.04.2009 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” м. Київ до закритого акціонерного товариства “Донецксталь” – металургійний завод” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 41280,00 грн., інфляції в розмірі 3508,80 грн., 3% річних в сумі 613,57 грн.
Ухвалою суду від 27.02.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/56, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.
Ухвалою суду від 13.04.2009 р. строк вирішення спору у справі № 15/56 продовжено на один місяць до 24.05.2009 року.
До господарського суду 13.04.2009 р. надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” м. Київ до закритого акціонерного товариства “Донецксталь” – металургійний завод” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 41280,00 грн., інфляції в розмірі 4161,02 грн., 3% річних в сумі 817,14 грн.
Ухвалою суду від 15.04.2009 р. позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, була прийнята до розгляду в одному провадженні по справі № 15/56. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі № 15/56 третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” м. Київ.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд -
ВСТАНОВИВ:
11.04.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Лакмар” та закритим акціонерним товариством “Донецксталь” – металургійний завод” був укладений договір № 3300001429, згідно якого продавець (товариство з обмеженою відповідальністю „Лакмар”) зобов’язався передати, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити згідно умов даного договору продукцію виробничо–технічного призначення. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами в додатку та/або додатковій угоді, що є невід’ємною частиною даного договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 10 банківських днів з дати його поставки, якщо інше не обумовлено в додатку та/або додатковій угоді. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.
До договору був підписаний додаток № 1 та додаткова угода № 1, якими передбачили найменування, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Завірені копії договору, додатку № 1 та додаткової угоди додані до позову.
На виконання умов вказаного договору товариство з обмеженою відповідальністю „Лакмар” передало відповідачу товар на загальну суму 275072,95 грн., що підтверджується видатковими накладними, завірені копії яких міститься в матеріалах справи.
Факт отримання відповідачем товару на суму 275072,95 грн. підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача на видаткових накладних в графі „Отримал(а)” та відбитками його печатки, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунками–фактурами, завірені копії яких також містяться в матеріалах справи.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 3300001429 від 11.04.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у видаткових накладних, повністю відповідають тим, що вказані в та довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей, договорі, додатку № 1 та додатковій угоді № 1 до договору. Також довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей містять посилання на договір № 3300001429 від 11.04.2008 р.
Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 233792,95 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких додані позивачем до позову.
Таким чином, неоплаченою залишилася частина основного боргу на суму 41280,00 грн. (275072,95 грн. – 233792,95 грн. = 41280,00 грн.).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
По всіх спірних видаткових накладних встановлена відстрочка платежу – 10 банківських днів від дати накладної. Тобто сторонами договору встановлений конкретний строк оплати по кожній партії поставленого за договором товару, згідно кожної видаткової накладної. За останньою видатковою накладною № ЛМ–0001153 товар був отриманий відповідачем 09.09.2008 р., строк оплати для нього наступив у період з 10.09.2008 р. по 23.09.2008 р. включно, а вже з 24.09.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання. За іншими видатковими накладними строк оплати наступив раніше. Тобто, встановлений договором строк оплати за отриманий товар по всім спірним видатковим накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю „Лакмар” товару на суму 41280,00 грн.
05.12.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Лакмар” (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Лакмар” (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги № 12/2–08, згідно якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові згідно з договором № 3300001429 від 11.04.2008 р., укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю „Лакмар” та закритим акціонерним товариством “Донецксталь” – металургійний завод” (далі основний договір), і стає кредитором боржника по основному боргу в сумі 41280,00 грн. За цим договором новий кредитор наділяється правом (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов’язань, що виникли у боржника перед первісним кредитором, а також застосовувати до боржника господарсько–правові санкції у вигляді штрафних нарахувань. Завірена копія договору додана до позовної заяви.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Таким чином, як вважає позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар”, до нього перейшов весь обсяг прав кредитора, які належали товариству з обмеженою відповідальністю “Лакмар”.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву № 17/67вх від 13.04.2009 р., згідно якого підтвердив факт наявності заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю „Лакмар” за договором № 3300001429 від 11.04.2008 р., але заперечує проти позовних вимог наступним:
На адресу відповідача звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” м. Київ з вимогою про сплату заборгованості в сумі 46027,45 грн., в т.ч. основного боргу у сумі 41280,00 грн. В обґрунтування вимог товариство з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” зазначило, що отримало право вимоги до закритого акціонерного товариства “Донецксталь” – металургійний завод” на підставі договору про поступку права вимоги № 1008–ВПВ від 10.11.2008 р., укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” та товариством з обмеженою відповідальністю „Лакмар”, при цьому переданими є вимоги, що виникли на підставі договору № 3300001429 від 11.04.2008 р.
Таким чином, укладаючи 05.12.2008 р. договір про поступку права вимоги № 12/2–08, товариство з обмеженою відповідальністю „Лакмар”, як первісний кредитор, не мав підстав для передачі позивачу прав вимоги до закритого акціонерного товариства “Донецксталь” – металургійний завод”, оскільки вимоги, що передавались товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Лакмар” фактично вже були передані первісним кредитором товариству з обмеженою відповідальністю “Корона-2000”, що оформлено договором про поступку права вимоги № 1008–ВПВ від 10.11.2008 р.
На підставі цього відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” до закритого акціонерного товариства “Донецксталь” – металургійний завод”. До відзиву відповідач додав завірену копію претензії № 03/08–11 від 03.02.2009 р., отриманої від товариства з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” з вимогою сплатити основний борг в сумі 41280,00 грн. з урахуванням 3% річних та інфляції, на загальну суму 46027,45 грн., підписану директором товариства та скріплену його печаткою.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінивши надані відповідачем докази, суд приймає заперечення відповідача як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Позовні вимоги позивача – товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” м. Київ до відповідача – закритого акціонерного товариства “Донецксталь” – металургійний завод” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 41280,00 грн., інфляції в розмірі 3508,80 грн., 3% річних в сумі 613,57 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з їх необґрунтованістю. Право вимоги у позивача до відповідача згідно договору № 3300001429 від 11.04.2008 р. відсутнє.
13.04.2009 р. до суду надійшла позовна заява № 235/09 від 06.04.2009 р. третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” м. Київ до закритого акціонерного товариства “Донецксталь” – металургійний завод” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 41280,00 грн., інфляції в розмірі 4161,02 грн., 3% річних в сумі 817,14 грн.
В позовній заяві третя особа зазначає, що право вимоги за договором № 3300001429 від 11.04.2008 р. належить саме їй, тому що згідно договору про поступку права вимоги № 1008–ВПВ від 10.11.2008 р. до товариства з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” перейшов весь обсяг прав кредитора, які належали товариству з обмеженою відповідальністю „Лакмар” по зобов’язанню. Таким чином, на момент укладення договору № 12/2–08 від 05.12.2008 р. всі права кредитора за договором № 3300001429 від 11.04.2008 р. вже належали товариству з обмеженою відповідальністю “Корона-2000”.
Статтею 26 ГПК України передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
На підставі викладеного третя особа звернулася до суду з позовними вимогами про стягнення основного боргу в сумі 41280,00 грн., 3% річних в розмірі 817,14 грн., інфляції в сумі 4161,02 грн. (розрахунки третьої особи знаходяться в матеріалах справи).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає такі позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в частині задоволення позову, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” м. Київ до закритого акціонерного товариства “Донецксталь” – металургійний завод” м. Донецьк задовольнити.
Стягнути з закритого акціонерного товариства “Донецксталь” – металургійний завод” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 122; код ЄДРПОУ 30939178; розрахунковий рахунок 26000198063161 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Корона-2000” (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 27–А; код ЄДРПОУ 33444644; розрахунковий рахунок 26007000312601 в ВАТ „Агропромбанк” м. Київ, МФО 322302) суму 46258,16 грн. (а саме: основний борг в сумі 41280,00 грн., 3% річних в розмірі 817,14 грн., інфляцію в сумі 4161,02 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 462,58 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення із закритого акціонерного товариства “Донецксталь” – металургійний завод” м. Донецьк на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” м. Київ основного боргу в сумі 41280,00 грн., інфляції в розмірі 3508,80 грн., 3% річних в сумі 613,57 грн.
В судовому засіданні 14.05.2009 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя