Справа №1-7/2007 p.

 

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

1 лютого 2007 року Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі: головуючого-судді Савранського О.А. при секретарях Порпленко Л.Є, Святощик А.М. за участю прокурора Кашіцька Ю.А., представника потерпшого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корсуні-Шевченківському кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, утриманців не має, не працюючого, військовозобов'язаного, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2006 року від прокурора району в суд поступила кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, з метою придбання права на чуже майно - автомобіль «Опель-Омега» д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, 21 червня 2005 року, приблизно, в 19 год. , він приїхав в м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області і на присадибній ділянці по вул. Кармелюка зустрівся з ОСОБА_4, де під час розмови схилив його до продажу йому даного автомобіля за З 000 долларів США. Після цього, 22 червня 2005 року ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії і, зустрівшись біля, 12 год. дня в с. Почапинці Лисянського району Черкаської області з гр. ОСОБА_4, куди приїхав сам за кермом на автомоблі «Рено», під час розмови з ним , шляхом обману та зловживаючи довірою останнього, пояснивши, що не зміг знайти водія для поїздки за автомобілем «Опель-Омега» д.н.з. НОМЕР_1, якого він купує, схилив ОСОБА_4 до необхідності спочатку оформити всі необхідні документи про зняття з обліку автомобіля «Опель-Омега» д.н.з. НОМЕР_1 в Корсунь-Шевченківському МРЕВ ДАІ з послідуючим переїздом двома автомобілями в м. Звенигородка та проведенням розрахунку за даний автомобіль за місцем свого проживання в м. Звенигордка Черкаської області. Прибувши в м. Корсунь-Шевченківський до МРЕВ ДАІ, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 оформили всі необхідні документи про зняття з обліку автомобіля «Опель-Омега» д.н.з. НОМЕР_1 , склавши та підписавши, при цьому, договір куплі-продажу автомобіля за НОМЕР_2 від 22 червня 2005 року і отримавши транзитні номерні знаки НОМЕР_3 на автомобіль «Опель-Омега», після чого двома автомобілями прибули в м. Звенигородка Черкаської області, до автомоагазину, що належить ОСОБА_5 і який розташований біля автобусної станції. Там ОСОБА_3, зловживаючи довірою ОСОБА_4 і пояснивши йому, що хоче випробувати в роботі, придбаний в нього, автомобіль «Опель-Омега», після чого проведе за нього розрахунок, сів в даний автомобіль і зник в невідомому напрямку, не розрахувавшись з потерпілим ОСОБА_4 за придбаний автомобіль «Опель-Омега», риночна вартість якого складає станом на 22 червня 2005 року, згідно висновків автотоварознавчої експертизи № 20- АТЗ, 16 549 грн. 03 коп., спричинивши, при цьому, останньому значної матеріальної шкоди.

Своїми діями гр. ОСОБА_3 шляхом обману та зловживаючи довірою здійснив заволодіння чужим майном з придбанням на нього права - автомобілем «Опель-Омега» що належить потерпілому ОСОБА_4, завдавши йому значної матеріальної шкоди на суму 16 549 грн. 03 коп., тобто вчинив злочин, передбачений ст. 190 ч. 2  КК України.

 

Після розгляду судом усіх доказів, що є в справі та відсутності у учасників клопотань про доповнення судового слідства, прокурор заявив клопотання про повернення справи на додаткове розслідування посилаючись на те, що слідством були неправильно застосовані норми кримінально-процесуального закону. Так, слідством були порушені дві кримінальні справи за ст.192 ч.1 і ст.190 ч.1 КК України, які потім були об'єднані в одне провадження, а потім кримінальна справа за ст.192 ч.1 КК України була закрита, дії ОСОБА_3 зі ст.190 ч.1 КК України булу перекваліфіковані на ст.190 ч.2 КК України. Крім цього, при проведенні очних ставок між потерпілим і підозрюваним не було зазначено їх процесуальний статус, дані учасники попереджались про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України. Аналогічні порушення допущені неодноразово.

Потерпілий ОСОБА_4 проти заявленого клопотання прокурора посилаючись на те, що слідство проводилось двічі і воно є правильним.

Представник потерпілого ОСОБА_1 також вважає, що підстав повернення справи на додаткове розслідування не має, оскільки справа вже направлялась на додаткове розслідування і в справі вже все з'ясовано.

Підсудний ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора.

Захисник підсудного ОСОБА_2 також підтримав клопотання прокурора додавши, що справа по ст.192 ч.1 КК України закрита без пред'явлення обвинувачення, відсутні матеріали цієї справи як це передбачено КПК. Крім того, обвинувачення в справі пред'явлено вже перед виконанням вимог ст. 218 КПК України та неможливо усунути порушення закону про очних ставках.

Суд, заслухавши думки учасників процесу, вважає що клопотання прокурора про повернення справи на додаткове розслідування підлягає задоволенню, так як дійсно встановлено порушення закону, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Так, справа повертається на додаткове розслідування із стадії судового розгляду у разі неповноти або неправильності досудового слідства:

Неповним визнається досудове розслідування тоді, коли під час його провадження всупереч вимогам ст.22 КПК України не були досліджені або були досліджені поверхово чи однобічно обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; Неправильним визнається досудове розслідування тоді,  коли під час його провадження

органами дізнання чи досудового слідства (при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень) були неправильно застосовані чи безпідставно не застосовані норми

кримінально - процесуального чи кримінального закону.

Суд вважає, що під час провадження досудового слідства були неправильно застосовані норми кримінально - процесуального і кримінального закону.

Так, ст.1 КПК України призначенням цього Кодексу є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Згідно матеріалів кримінальної справи:

4 липня 2005 року слідчим  була винесена постанова про порушення кримінальної справи №

0900500100   відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст.192 ч.1 КК

України по факту заподіяння майнової шкоди шляхом обману та зловживання довірою ( Т.1, а.

с.1);

8 липня 2005 року слідчим була винесена постанова про визнання ОСОБА_4 потерпілим

по даній справі та він був допитаний як потерпілий (Т.1,а. с. 16-19);

8 липня 2005 року в справі була допитана як свідок Селянко Г.К. (Т.1,а. с. 20-22);

13        липня 2005 року ОСОБА_3 були роз'яснені права підозрюваного, допущений до участі в справі захисником підозрюваного адвокат ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допитаний як підозрюваний у скоєнні злочину, передбаченого ст. 192 ч.1 КК України (Т.1,а. с. 26-32);

14        липня 2005 року слідчим була винесена постанова про порушення кримінальної справи НОМЕР_4 відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України по факту заволодіння чужим майном та придбання права на майно ( Т.1, а. с. 34);

- 14 липня 2005 року кримінальні справи НОМЕР_4 і НОМЕР_4 були об'єднані в одне провадження НОМЕР_4 на підставі того, що дані злочини вчинені однією і тією ж особою і для об'єктивного та всебічного розслідування справи ( Т.1, а. с. 35) ;

15  липня 2005 року в справі був допитаний як свідок ОСОБА_6 та слідчим була винесена

постанова про закриття кримінальної справи в частині притягнення особи до кримінальної

відповідальності, згідно якої слідчий закрив кримінальну справу в частині притягнення до

кримінальної відповідальності за ст. 192 ч.1 КК України ОСОБА_3 на підставі того, що

ознаки даного злочину в діях підозрюваного відсутні, а присутні ознаки злочину, передбаченого

ст.190 ч.1 КК України ( Т.1, а. с. 33,36).

 

Після цього було проведено ряд слідчих дій: допити, виїмка, огляд речових доказів, очна ставка, призначення товарознавчої експертизи та інші, в результаті яких 1 жовтня 2005 року слідчим була винесена постанова про перекваліфікацію вчиненого злочину, згідно якої злочинні дії ОСОБА_3 були перекваліфіковані з ч.1 ст.190 КК України на ч.2 ст. 190 КК України (Т.1, а.с.99).

Потім слідчим були проведені додаткові допити свідків, потерпілого (хоча ОСОБА_4 в справі по ст.190 ч.1, а потім і по ст. 190 ч.2 КК України потерпілим не визнавався і його процесуальне положення було визначене слідством як цивільний позивач, що суперечить вимогам закону -Т.1,а.с. 107), відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_4 «як потерпілим», визнання особи цивільним позивачем і 2 жовтня 2005 року слідчим було пред'явлено остаточне обвинувачення ОСОБА_3 по ст.190 ч.2 КК України та він був допитаний як обвинувачений (Т.1, а.с. 110,116). Слідчим діям, проведеним під час слідства, а саме зупинення і поновлення слідства була дана належна оцінка Апеляційним судом Черкаської області.

Під час проведення додаткового розслідування слідчим 4 вересня 2006 року була винесена постанова про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого по ст.190 ч.2 КК України та він був допитаний як обвинувачений, виконані вимоги ст.ст.217-218 КПК України та складений обвинувальний висновок. При цьому ОСОБА_4 в справі потерпілим не визнавався і його процесуальний статус залишився як цивільний позивач (Т.2, а.с.14,16...).

Відповідно до вимог ст.131 КПК України за своїм змістом притягнення особи як обвинуваченого у кримінальній справі є тотожним поняттю притягнення до кримінальної відповідальності. З огляду на це Конституційний Суд України своїм рішенням у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень ст.80 ч.З Конституції України (№9-рп/99 від 27 жовтня 1999 року) визначив, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, в той же час притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Виходячи з матеріалів справи, 15 липня 2005 року слідчим була винесена постанова про закриття кримінальної справи в частині притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, згідно якої слідчий закрив кримінальну справу в частині притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 192 ч.1 КК України ОСОБА_3 на підставі того, що ознаки даного злочину в діях підозрюваного відсутні, а присутні ознаки злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України ( Т.1, а. с. 36) в той час, коли ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався, так як постанова про притягнення його як обвинуваченого по ст. 192 ч.1 КК України слідчим в даній справі не виносилась. Тобто, слідчий фактично вирішив питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, що не передбачено функціями досудового слідства. При цьому слідчий керувався п.2 ст.6 КПК України , в якому зазначена слідчим обставина «закриття кримінальної справи в частині притягнення особи до кримінальної відповідальності» ст. 6 КПК України не передбачена. Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи передбачені іншими статтями КПК і КК України та відноситься виключно до компетенції суду.

Після цього, 2 жовтня 2005 року, а потім і 4 вересня 2006 року ОСОБА_3 було притягнуто до кримінальної відповідальності, коли слідчим була винесена постанова про притягнення його як обвинуваченого по ст.190 ч.2 КК України (Т.1, а.с.110).

Таким чином, неправильне застосування норми кримінально - процесуального закону потягло за собою проведення досудового слідства в справі за наслідками якого був складений незаконний обвинувальний висновок, що є підставами для направлення справи на додаткове розслідування.

При проведенні додаткового розслідування органам досудового слідства потрібно звернути увагу та дати належну оцінку і слідуючому:

18 серпня 2005 року слідчим була проведена слідча дія - очна ставка між ОСОБА_3 та

ОСОБА_4, під час якої її учасникам слідчий роз'яснив ст.63 Конституцію України та

ст.ст. 384 і 385 КК України, що вони і підтвердили своїми підписами. При цьому процесуальне

положення її учасників слідчий не зазначив, але фактично зобов'язав їх давати показання (Т.1,а.

с. 59 - 63);

Аналогічно слідчий провів і інші очні ставки в справі. При цьому він процесуально оформив їх

як зводини віч - на - віч, що не передбачено КПК України.

Відповідно до ст. 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим  законом,  який  встановить  обґрунтованість  будь-якого  висунутого  проти  нього кримінального обвинувачення.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що неправильно застосовані норми кримінально -процесуального і кримінального закону при проведенні досудового слідства, що призвели до складання незаконного обвинувального висновку не можуть бути усунуті в судовому засіданні, оскільки суд розглядає справи тільки відносно підсудного і тільки в межах пред'явленого обвинувачення і не вправі вирішувати питання про формулювання і обсягу обвинувачення ,його доведеність, кваліфікацію вчиненого, в даній справі вирішення питання визнання особи потерпілої, визначення процесуального положення учасників, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів над іншими, тобто брати на себе не передбачені законом функції досудового слідства, що дає безумовні підстави для направлення справи на додаткове розслідування під час якого необхідно усунути викладені вище недоліки і в залежності від добутого вирішити питання про відповідальність ОСОБА_3 в інкримінуємих йому діях і яких саме.

Речові докази: автомобіль «Опель-Омега» т.н.з. НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні в Звенигородському РКТСОУ та техпаспорт на автомобіль і договір купівлі-продажу, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_5 - залишаються на зберіганні у відповідних осіб.

Арешт на майно не накладався.

Цивільний позов пред'явлений про визнання договору купівлі - продажу автомобіля недійсним.

Судові витрати в справі в сумі 101 грн. 71 коп. не стягуються.

Керуючись ст.ст.22,281,283,296 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Повернути на додаткове розслідування кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.190ч.2 КК України.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 направити прокурору Корсунь-Шевченківського району для проведення додаткового розслідування і вияснення питань, викладених в мотивувальній частині постанови.

Залишити обрану обвинуваченому ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

Речові докази : автомобіль«Опель-Омега» т.н.з. НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні в Звенигородському РКТСОУ та техпаспорт на автомобіль і договір купівлі-продажу, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_5 - залишити на зберіганні у даних осіб до прийняття по справі законного рішення.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом семи діб з дня її винесення.