КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.12.2008 № 37/205
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Верховця А.А.
За участю представників:
від позивача: Стецина І. В.– представник за довіреністю.
від відповідача: Царьов В. І. – представник за довіреністю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "КМС-2006"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2008
у справі № 37/205 (Кондратова І.Д.)
за позовом Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Приватне підприємство "КМС-2006"
про стягнення 559170,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 37/205 від 07.07.2008 року позов Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) (надалі – Позивач) до Товариства Приватного підприємства «КМС-2006» (надалі – Відповідач) про стягнення 559 170,00 грн. було задоволено повністю, а саме: стягнуто з ПП «КМС-2006» на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) 486 040,00 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 73 130,60 грн. пені, 5 591,70 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2008р. у справі № 37/205 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено той факт, що скаржник не користувався та не мав можливості користуватися приміщеннями, оскільки вони не були передані йому за Актом прийому – передачі приміщень.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з доводами та вимогами Позивача, викладеними ним в апеляційній скарзі і просить залишити цю скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.
16.07.2007 року між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації та Приватним підприємством «КМС – 2006» (далі - орендар) був укладений договір № 622 (далі - договір), предметом якого є сплата орендарем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв'язку із зміною функціонального призначення приміщень житлових квартир №1, №2, №3, №4 та №5 будинку №8 літер «А» по вул. Нижньоюрківській у Подільському районі м. Києва загальною площею 241,20 кв.м. на нежитлові з подальшим використанням для розміщення складських приміщень.
Даний договір було укладено на підставі та на виконання рішення Київської міської ради «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної або інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» від 27.02.2003 р. № 271/431 (далі - рішення № 271/431).
Так, згідно з п. 1.1 нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (додаток № 1 до рішення № 271/431), далі -нормативи, пайовий внесок інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва, плата даних внесків покладається на інвесторів (забудовників), що здійснюють на території міста Києва будівництво або реконструкцію будь-яких об'єктів.
Відповідно до Розділу «Порядок і терміни сплати» п. 1.6 нормативів пайовий внесок сплачується на підставі договору між Головним управлінням економіки та інвестицій та інвестором (забудовником).
Таким чином, сплата пайових внесків є необхідною умовою здійснення інвестиційної діяльності щодо будівництва об'єктів нерухомості у м. Києві, якою займається інвестор. В свою чергу, договір про сплату пайового внеску між Позивачем та інвестором є угодою про розмір та форму пайового внеску, терміни (графік) сплати, умови індексації, майнові та інші права сторін, відповідальність сторін, та інше. Договір щодо сплати таких внесків було укладено на добровільних засадах в порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема, на підставі статті 648 Цивільного кодексу України. Розмір пайових внесків був належним чином погоджений між Позивачем та Відповідачем, про що свідчать підписи сторін на розрахунку обсягу пайової участі (внеску), що є невід'ємною частиною договору.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі та в поясненні до неї, що ПП «КМС – 2006» жодного дня не користувалось приміщеннями житлових квартир № № 1-5 будинку № 8 літера «А» вул. Нижньоюрківській у Подільському районі м. Києва загальною площею 241,20 кв.м., зазначені приміщення не передавались йому у фактичне користування, а тому проект договору не набрав чинності, судовою колегією не приймаються та спростовуються наступним.
Згідно п.п. 1.6.1 нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (додаток № 1 до рішення № 271/431) термін сплати пайового внеску може встановлюватися Договором не пізніше як за квартал до планової здачі об’єкта будівництва (реконструкції) в експлуатацію.
Укладання Договору про сплату пайового внеску передує оформленню в Київській міській раді та Київській міській державній адміністрації відповідно документів на землекористування та дозвільних документів на будівництво (реконструкцію).
Таким чином, судова колегія наголошує, що сплата пайового внеску є передумовою здійснення інвестиційної діяльності щодо будівництва об'єктів нерухомості у м. Києві, якою займається інвестор.
Відповідно до п. 1.2. договору розмір пайового внеску становить 401 790,00 грн. Згідно п. 2.1.1 договору Відповідач зобов'язаний перерахувати Позивачу дану суму в термін до 09.08.2007 року на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Однак, як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав належним чином, а саме: не перерахував суму пайового внеску. Таким чином, заборгованість Відповідача складає 401 790,00 грн.
В свою чергу, з наданих Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доказів вбачається, що Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Зі змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України вбачається, що договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, позов Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 401 790,00 грн. з Приватного підприємства «КМС - 2006» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до п.п. 1 та 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що інфляційні збитки за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов”язання по Договору складають 84 250,00 грн.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно п. 3.1.1 договору у разі прострочення строків сплати пайових внесків забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати, визначеного пунктом 2.1.1 цього договору.
В зв'язку з цим, відповідно до п. 3.1.1. договору, суд першої інстанції правомірно стягнув з Відповідача пеню, розмір якої становить 73 130,00 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ПП «КМС – 2006», суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 35, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2008 у справі № 37/205 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «КМС – 2006» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 37/205 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Тищенко А.І.
Верховець А.А.
- Номер:
- Опис: стягнення 9 219,56 грн.,
- Тип справи: На новий розгляд
- Номер справи: 37/205
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Верховець А.А.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.08.2011
- Дата етапу: 17.10.2011