ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2008 р.                                                            Справа № 59/135-08

вх. № 5683/4-59

Суддя господарського суду Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання Макаренко К.М.

за участю представників сторін:

прокурора - Барташ Р.Г.,  посвідчення від 20.07.2007р. № 113, позивача - 1: Мілешкіна М.М. довіреність від 17.05.2008р. № 3558/15/14-08; позивача-2: Кліпікова Р.Б. довіреність від 27.12.2007р. № 249,  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом  Сумського транспортного прокурора м. Суми в інтересах держави. в особі Міністерство транспорту та зв'язку України, м. Київ, Статутного територіально-галузевого об"єднання "Південна залізниця"  

до  Ульянівської сільської ради, с. Ульянівка  

про визнання права державної власності

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особіМіністерства транспорту та зв’язку України, Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління з позовною заявою, в якій просить визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України право державної власності на комплекс нежитлових будівель та споруд залізничної станції Куп’єваха Південної залізниці, який розташований за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Ульянівка, вул. Привокзальна, 3-А, що знаходиться в повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця», а саме:

            -  будівлю пасажирську (літера А схематичного плану), загальною площею – 145,9 кв.м, 1878 року побудови, інвентарний номер 12230082, балансова вартість –  9372,87 грн.;

          -  будівлю стрілочного посту №1 (літера В схематичного плану), загальною площею – 12,8 кв.м, 1958 року побудови, інвентарний номер 12220203, балансова вартість – 541,78 грн.;

          -  будівлю стрілочного посту №2 (літера Б схематичного плану), загальною площею – 11,4  кв.м, 1955 року побудови, інвентарний номер 12220238, балансова вартість – 117,20 грн.;

         -  будівлю вантажного сараю (літера Г схематичного плану), загальною площею – 23,4 кв.м, 1900 року побудови, інвентарний номер 12350171, балансова вартість – 112,23 грн.;

         -  будівлю туалету зовнішнього (літера Д схематичного плану), загальною площею – 13,3 кв.м, 1879 року побудови, інвентарний номер 14270113, балансова вартість – 135,53 грн.;

         -  пасажирську платформу (№2 схематичного плану), загальною площею - 146,5 кв.м, 1946 року побудови, інвентарний номер 29120047, балансова вартість – 914,31 грн.;

         -  пасажирську платформу (№3 схематичного плану), загальною площею - 302,5 кв.м, 1971 року побудови, інвентарний номер 29120135, балансова вартість – 2420,60 грн.;

         -  башту водонапірну (літера І схематичного плану), загальною площею – 7.3 кв. м, 1980 року побудови, інвентарний номер 29430560, балансова вартість –  634,28 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що зазначені нежитлові будівлі та споруди знаходяться на балансі відокремленого структурного підрозділу СТГО «Південна залізниця» Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, обслуговування та утримання зазначеного нерухомого майна здійснюється за рахунок власних коштів СТГО «Південна залізниця» (довідка від 08.07.2008р. №1007/08, інвентарні картки обліку основних засобів) та вказує, що зазначені об’єкти було побудовано СТГО «Південна залізниця» за власні кошти господарським способом та задіяні у виробничо-технічному комплексі організацій і підприємств залізничного транспорту, який призначений задовольняти потреби суспільного виробництва і населення України в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях, забезпечення безпеки руху поїздів, безпеки життя і здоров’я громадян, які користуються послугами залізничного транспорту. З моменту побудови цих об’єктів вони добросовісно та безперервно експлуатуються та використовуються виключно СТГО «Південна залізниця» для забезпечення виконання завдань покладених чинним законодавством на залізничний транспорт. Вказані об’єкти нерухомості органом, що здійснює державну реєстрацію на облік як безхазяйні нерухомі речі не брались та до комунальної власності не передавались.

Також, прокурор зазначає, що всі зазначені будівлі та споруди розташовані в межах смуги відведення – земельної ділянки, яка надана у постійне користування СТГО «Південна залізниця» для розміщення об’єктів залізничного транспорту, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІ-ХР №002193, виданого відповідно до розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області від 06.10.2000р. №332.

На замовлення позивача КП «Богодухівське бюро технічної інвентаризації» виготовлені та видані технічні паспорти на вищезазначене майно.

Прокурор відзначає, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на зазначені вище об’єкти позивач звернувся від 02.04.2008р. листом №487/11 до голови Ульянвської сільської ради з заявою про оформлення права власності за державою на об’єкти нерухомого майна та видачі відповідного свідоцтва про право власності. До вказаного вище листа були додані копії всіх наявних документів щодо спірних будівель та споруд.

04.06.2008р. відповідачем в оформлені права власності та видачі свідоцтва про право власності було відмовлено. Причиною відмови було вказано те, що для оформлення права власності на нерухоме майно та одержання свідоцтва про право власності позивачу необхідно звернутися в Богодухівське БТІ.  

Прокурор зазначає, що на даний час будь-яка документація по будівництву вказаних об’єктів не збереглася. Так, згідно з листом сектору архівів Південної залізниці від 08.05.2008р. №НА-10-30 документи на право забудови та акти вводу в експлуатацію на об’єкти, що є предметом даного спору, в архівних документах не значаться.

На підставі вищевикладеного, прокурор просить господарський суд визнати право власності на спірне майно за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України.

Прокурор у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, в якої зазначає,  що у позовній заяві допущені деякі неточності, а саме в технічних характеристиках будівель та споруд невірно вказані літери, якими об’єкти нерухомості позначені на плані технічного паспорту. Так,            пасажирська будівля станції Куп’єваха позначена на плані літерою «А-І», будівля стрілочного посту №1 літерою «В-І», будівля стрілочного посту №2 літерою «Б-І», будівля туалету зовнішнього літерою «Д-І», будівля вантажного сараю літерою «Г-І», що підтверджується технічним паспортом, виданим комунальним підприємством «Богодухівське бюро технічної інвентаризації» 01.02.2008 року, який мається в матеріалах справи.

Представник першого позивача, Міністерства транспорту та зв’язку України, у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахуванням уточнень.

Представник другого позивача, Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця», у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахуванням уточнень.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію господарського суду 14.08.2008р. відповідач надав заяву, якою повідомив про те, що Ульянівська сільська рада з позовними вимогами згодна, просить розглядати справу без участі представника відповідача.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає уточнення до позовних вимог як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2008р. учасники судового процесу попереджені, що неявка їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача,  всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до наявних у справі документів (інвентарних карток обліку основних засобів, технічних паспортів, довідки про балансову належність тощо) спірні будівлі та споруди обліковуються на балансі відокремленого структурного підрозділу СТГО «Південна залізниця» - Сумського будівельно–монтажного експлуатаційного управління, яке експлуатує та використовує спірне майно, несе експлуатаційні витрати.

Майно розташовано в межах смуги відведення земельної ділянки, яка надана у постійне користування СТГО «Південна залізниця», відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІ-ХР №002193, виданого відповідно до розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області від 06.10.2000р. №332 для розміщення об’єктів залізничного транспорту. Отже спірне майно збудовано СТГО «Південна залізниця» господарським способом, знаходиться на земельній ділянці, яка відведена в установленому законом порядку.

Надані у судовому засіданні представником другого позивача засвідчені копії звітів обстеження технічного стану будівель та споруд, виготовлених Приватним підприємством «ПРОМЕТЕЙ» підтверджують задовільний технічний стан майна та те, що по конструктивним характеристикам та об’ємно-планувальній структурі будівлі та споруди повністю відповідають вимогам державних будівельних норм та правил і придатні до подальшої експлуатації.

Як свідчать матеріали справи 02.04.2008р. позивач відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, звернувся до відповідача з проханням оформити право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на балансі відокремленого  структурного підрозділу Сумського будівельно–монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці.

Листом від 04.06.2008р. за №58 відповідачем було відмовлено позивачу в оформлені права власності та видачі свідоцтва про право власності на спірні об’єкти в зв’язку з необхідністю надання проекту рішення Богодухівського бюро технічної інвентаризації.

З довідки архівного сектору Південної залізниці від 08.05.2008р. №НА-10-30 та з пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні вбачається, що документація, необхідна для оформлення права власності не збереглася.

На теперішній час, відповідачем не вчинено дій по оформленню та видачі позивачу правовстановлюючих документів на спірні об’єкти нерухомості, тобто на момент розгляду судової справи, право власності на спірне майно належним чином не оформлено та не зареєстровано в органах БТІ.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи суд виходить з такого.

Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, в т.ч. грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Статтею 170 Цивільного кодексу України встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Приписами статті 3 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» встановлено, що об’єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. Статтею 4 Закону встановлено, що суб’єктами управління об’єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.  

У відповідності до статті 9 Закону України «Про транспорт», транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об’єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.

Стаття 5 Закону України «Про залізничний транспорт» також встановлює, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування є загальнодержавною власністю.

Згідно із ч. 2 статті 73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789, міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі, зокрема, залізничного транспорту. Міністерство здійснює державне управління в галузі транспорту та виконує відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Пунктом 1.1. Статуту Південної залізниці визначено, що залізниця – це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт» статутне територіально-галузеве об’єднання, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.

Згідно п. 4.1., 4.2. Статуту Південної залізниці майно залізниці становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві повного господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд.

Статтею 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб’єктів господарювання.

Право господарського відання згідно з частиною першою ст. 136 Господарського кодексу України є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб’єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на  принципах підприємництва, зазначених у статті 44 Кодексу, і несе відповідальність усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами. Майно державного комерційного закріплюється за ним на праві господарського відання.

До складу СТГО «Південна залізниця» входить відокремлений структурний підрозділ  Сумське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, що діє на підставі Положення. Відповідно до пункту 4.2. Положення, майно Управління є державною власністю закріпленим за Південною залізницею на праві повного господарського відання і знаходиться в оперативному управлінні Управління.

Відповідно до статті 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше індивідуально визначене майно державних підприємств.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та встановлено, що державне майно України, яке не належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Майно залізничного транспорту, згідно з зазначеною Постановою, до комунальної власності не передавалось.

Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в заяві, наданій через канцелярію суду 14.08.2008р. зазначив, що він з позовними вимогами згоден. При цьому відповідач, не надав доказів того, що спірне майно належить на праві власності іншим особам. Доказів які б спростовували твердження позивачів щодо будівництва ними спірних об’єктів, щодо правомірності постановки їх на баланс, щодо правомірності розміщення їх на земельній ділянці, наданій позивачеві також не надав.  

Враховуючи це, а також обставини викладені вище, суд приходить до висновку про те, що спірне майно, зазначене в позові, є власністю держави України в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (орган управління майном) та знаходиться у повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця».

Відповідно до статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб’єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб’єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Положення статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання наявності права.

Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до  статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.

Статтею 393 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 3 статті 136 Господарського кодексу України до захисту права господарського відання застосуються положення закону, встановлені для захисту прав власності.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може звернутись з позовом про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає. Натомість вбачається, що підставою виникнення спору стали неправильні дії позивача (несвоєчасне оформлення правовстановлюючих документів). З урахуванням цього, а також приймаючи до уваги те, що представники позивачів в судовому засіданні не наполягали на стягненні з відповідача судових витрат, суд покладає їх на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати право власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (01135,  м. Київ, пр. Перемоги, 14, код 00017584)  на комплекс нежитлових будівель та споруд станції Куп’єваха Південної залізниці, що знаходяться в повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця» (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код 01072609) та розташовані за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Ульянівка, вул.  Привокзальна, 3-А, а саме:

           - будівлю пасажирську (літера «А-І» схематичного плану), загальною площею – 145,9 кв.м, 1878 року побудови, інвентарний номер  12230082;

          - будівлю стрілочного посту №1 (літера «В-І» схематичного плану), загальною площею – 12,8 кв.м, 1958 року побудови, інвентарний номер 12220203;

          - будівлю стрілочного посту №2 (літера «Б-І» схематичного плану), загальною площею – 11,4 кв.м, 1955 року побудови, інвентарний номер 12220238;

          -  будівлю вантажного сараю (літера «Г-І» схематичного плану) загальною площею – 23,4     кв.м, рік забудови – 1900, інвентарний номер 12350171;

          - будівлю туалету зовнішнього (літера «Д-І» схематичного плану), загальною площею – 13,3 кв.м, 1879 року побудови, інвентарний номер 14270113;

         -  пасажирську платформу (№2 схематичного плану), загальною площею - 146,5 кв.м, 1946 року побудови, інвентарний номер 29120047;

         -  пасажирську платформу (№3 схематичного плану), загальною площею - 302,5 кв.м, 1971 року побудови, інвентарний номер 29120135;

         -  башту водонапірну (№ І схематичного плану), загальною площею – 7,3 кв.м, 1980 року побудови, інвентарний номер 29430560.

Стягнути з Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці, вул. Привокзальна, 1, м. Суми, 40003, (код 33605462, р/р 26003020985, МФО 337212, КФ АБ «Експрес-банк») до державного бюджету України (одержувач – УДК у м. Харкові, № рахунку 3111095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача – ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) – державне мито у сумі 142 грн. 49 коп.

Стягнути з Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці, вул. Привокзальна, 1, м. Суми, 40003, (код 33605462, р/р 26003020985, МФО 337212, КФ АБ «Експрес-банк») на користь держбюджету України, одержувач коштів – УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача – ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011 – 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Суддя                                                                                            Бринцев О.В.