КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.11.2008                                                                                           № 37/236

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Верховця А.А.

          Тищенко  А.І.

             

 За участю представників:

 від позивача: Петрова О. Є.– представник за довіреністю.

від відповідача: Лебедюк Ю. А. – представник за довіреністю.

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.09.2008

 у справі № 37/236 (Кондратова І.Д.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Одесагаз"

 до                                                   Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 третя особа позивача           Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"  

             

 про                                                  стягнення 4033275,83 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2008р. у справі № 37/236 в позові Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» (надало – Позивач) до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі – Відповідач), третя особа: Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі – Третя особа) про стягнення 4 033 275,83 грн. було відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 4 033 275,83 грн., що складають вартість послуг з транспортування газу для потреб населення магістральними газопроводами у січні-лютому 2000 року, не підлягають задоволенню з огляду на недоведеність та ненадання суду жодних доказів у відповідності зі ст. 33 ГПК України, в силу яких у Відповідача виник обов'язок сплатити Позивачу вказану суму. Позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 1 396 133, 93 грн., що складають вартість послуг з транспортування газу для потреб населення розподільчими газопроводами у січні-лютому 2000 року, задоволенню не підлягають з огляду на пропуск строку позовної давності.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2008р. у справі № 37/236 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ «Одесагаз» в повному обсязі та судові витрати покласти на Відповідача.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, зокрема: ст. ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, а також ст. ст. 4-2 , 4-3, 33, 34 та 43 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.

Зокрема, скаржник зазначив, що події, які спричинили виникнення заборгованості, про яку йдеться у позовній заяві і яку суд поділив на дві частини, відбувались в один і той же час, а саме: січень - лютий 2000 року, суд, розглянувши першу частину вимог по-суті і відмовивши у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 4 033 275,83 грн., аргументував таку відмову недоведеністю обов'язку сплатити вказану суму, а в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 396 133,93 грн. - визнав доведеність заборгованості Відповідача перед Позивачем, проте відмовив з підстав пропущених строків позовної давності.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з доводами та вимогами Позивача, викладеними ним в апеляційній скарзі і просить залишити цю скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.

Постановою Кабінету міністрів України № 1173 від 24.07.1998 року «Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу» функції з транспортування та зберігання газу покладалися на Державну компанію «Укртрансгаз», функції з реалізації природного газу споживачам на - ДК "Торговий дім "Газ України" (правонаступником якого є ДК «Газ України»).

З метою вдосконалення розрахунків за спожитий природній газ та у зв'язку з реформуванням нафтогазового комплексу, на виконання Постанови Кабінету міністрів України та Національного банку України від 13.11.1998 року № 1785 «Про вдосконалення розрахунків за спожитий природній газ» було відкрито в уповноважених банках розподільні рахунки газозбутовим і газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та консолідований розподільний рахунок дочірній компанії "Торговий дім "Газ України" для зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, та здійснення розрахунків за поставку та транспортування природного газу.

Відповідно до вказаної постанови кошти, що надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок.

Тобто Відповідач, починаючи з 1998 року безпосередньо здійснював функції з реалізації природного газу споживачам та акумулював на своїх рахунках кошти, отримані за спожитий природній газ та відповідно здійснював розрахунки за транспортування природного газу, в тому числі і з позивачем.

Позивач, в свою чергу, взаємодіючи з Відповідачем в рамках укладеного між ними Договору № 245 від 02.03.1999 року про надання послуг по транспортуванню природного газу по території України в 1999 році здійснював транспортування природного газу по системам газопроводів, що знаходяться в його господарському підпорядкуванні.

Відповідно до Наказу НАК «Нафтогаз України» від 24.12.1999 року № 324 «Про порядок закупівлі, транспортування та реалізації природного газу у 2000 році» постачання природного газу населенню з 01.01.2000 року покладено на ВАТ «Одесагаз».

Указом Президента   України    від 17.11.1998 року   №    1257/98    «Про   запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб'єктів у сфері природних монополій» запроваджено ліцензування підприємницької діяльності в сфері постачання природного газу, функції по видачі ліцензії відповідно до Указу Президента від 01.02.1999 року № 108/99 «Про внесення змін і доповнень до Положення про Національну комісію з регулювання електроенергетики України» покладено на Національну комісію з регулювання електроенергетики України (далі  - НКРЕ).

Як видно з матеріалів справи, 01.01.2000 року ВАТ «Одесагаз» ліцензії на постачання природного газу не мало та отримало її лише у березні 2000 року, що підтверджується Постановою НКРЕ від 17.03.2000 року № 273 «Про видачу ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом ВАТ «Одесагаз».

Договір № 10/16-17 на постачання природного газу від 18 січня 2000 року, укладений між ДК «Газ України» та ВАТ «Одесагаз» вступив у силу лише у березні 2000 року після остаточних узгоджень істотних умов договору.

Таким чином, у січні-лютому 2000 року ВАТ «Одесагаз» не мало права виконувати і не виконувало функції постачальника природного газу.

Проте, для забезпечення безперебійного постачання населення природним газом, в умовах, коли функції постачальника Наказом НАК «Нафтогаз України» від 24.12.1999 року № 324 було покладено на ВАТ «Одесагаз», між Позивачем та Відповідачем було погоджено продовжити дію Договору від 02.03.1999 року № 245 про надання послуг по транспортуванню природного газу територією України в 1999 році, що був укладений між ДК «Торговий дім «Газ України» (правонаступником якого є Відповідач) та Позивачем, у зв'язку з чим була підписана Додаткова угода № 1 від 12.01.2000 року до Договору № 245. Сторони погодили, що до отримання ВАТ «Одесагаз» ліцензії та остаточного узгодження договору на постачання природного газу, Одеська філія  ДК «Газ України» буде здійснювати транспортування природного газу на підставі Договору № 245 та Додаткової угоди № 1.

Таким чином, у зв’язку з вищенаведеним, у січні-лютому 2000 року поставку природного газу населенню продовжувало здійснювати ДК «Газ України», свідченням чого є акт виконання послуг з транспортування природного газу споживачам ДК «Газ України» у січні 2000 року від 31.08.2000 року та акт виконання послуг з транспортування природного газу споживачам ДК «Газ України» у лютому 2000 року від 31.08.2000 року.

Так, відповідно до положень вказаних актів на підставі Договору № 245 від 02.03.1999 року та Додаткової угоди № 1 від 12.01.2000 року у січні-лютому 2000 року Позивачем було надано послуги з транспортування природного газу споживачам Одеської філії Відповідача для населення в обсязі 68877,022 тис. куб. м. та 60394,639 тис. куб. м. відповідно, про факт здійснених поставок також свідчить акт звірки обсягів реалізації природного газу за 2000 рік, укладений між Позивачем та Відповідачем.

Отже, наведене доводить наявність документально оформлених правовідносин між Позивачем і Відповідачем з приводу правовідносин, які виникли в сфері постачання природного газу у січні-лютому 2000 року, і, відповідно, й обов'язку Відповідача сплачувати за надані послуги.

Таким чином, у зв'язку з тим, що Позивач в зазначений період ще не був постачальником природного газу населенню Одеської області (за відсутності ліцензії) у січні та лютому 2000 року в обсязі 68877,022 тис. м. куб. та 60394,639 тис. м. куб. відповідно, а також зазначені обсяги не належали Позивачу, відсутні підстави для оплати Позивачем послуг з транспортування вказаних обсягів природного газу в січні-лютому 2000 року. А також той факт, що підписаними актами приймання-передачі сторонами була досягнута домовленість про переоформлення на Одеську філію Відповідача спожитих населенням обсягів природного газу населенням у січні-лютому 2000 року, та фактичну сплату вказаних сум замість Відповідача за транспортування газу позивачем, отже дані витрати повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Таким чином, судова колегія констатує, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 4 033 275,83 грн. вартості транспортування магістральними газопроводами природного газу, спожитого населенням у січні – лютому 2000р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 1396 133,93 грн. вартості наданих послуг з транспортування газу розподільчими газопроводами у січні-лютому 2000 року  Господарський суд міста Києва зазначив, що з дня підписання актів виконання послуг з транспортування природного газу у Відповідача виник обов'язок оплати послуги з транспортування природного газу у відповідності до актів виконання послуг з транспортування приходного газу  від 31.08.2000  року,  які  були  підписані  на  виконання  Додаткової угоди  № 1 від 12.01.2000р. до Договору № 245 від 02.09.1999р., проте відмовив в позові щодо стягнення з Відповідача вищевказаної заборгованості посилаючись на закінчення строку позовної давності.

Разом з тим, судова колегія також не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-1V (далі - ЦК України) правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавствам, що діяло раніше, не сплив до надрання чинності цим Кодексом.

Отже, судова колегія констатує, що при розгляді питання застосування строків позовної давності у справі застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року № 1540-VІ (далі - ЦК УРСР), який діяв до набрання чинності ЦК України.

Відповідно до статті 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею 76 ЦК УРСР встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому, згідно ст. 79 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку. По спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Після перериву перебіг строку позовної давності починається спочатку, час, що минув до перериву, до нового строку не зараховується. Пред'явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебігу строку позовної давності.

Як видно з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, у 2004 році ВАТ «Одесагаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДК «Укртрансгаз» про стягнення 4 592 348,38 грн.

При цьому, судова колегія зазначає, що предмет позову вказаної справи № 35/302 повністю збігався з предметом позову по справі № 37/236, тобто, ще у 2004 році Позивач шляхом пред'явлення позову до ДК «Укртрансгаз» вжив передбачених чинним законодавством заходів до повернення належних йому сум у розмірі 4 592 348,38 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2004 року у справі № 35/302 позов ВАТ «Одесагаз» був задоволений повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2005 року та Постановою Вищого господарського суду від 19.04.2005 року рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2004 року у справі № 35/302 було залишено без змін, а апеляційна та касаційна скарги ДК «Укртрансгаз»  - без задоволення.

Постановою Верховного суду України від 16.08.2005 року за касаційною скаргою Щ «Укртрансгаз» рішення усіх попередніх судових інстанцій у справі № 35/302 були скасовані, а справа направлена па новий розгляд до суду першої інстанції (новий номер справи 35/302-42/464).

В наступному, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2005 року по справі № 35/302-42/464 у задоволенні позовних вимог ВАТ «Одесагаз» було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 року та Постановою Вищого господарського суду від 18.07.2006 року рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2005 року у справі № 35/302-42/464 було залишено без змін, а апеляційна та касаційна скарги ВАТ «Одесагаз» без задоволення.

Таким чином, колегія суддів констатує, що строк позовної давності був перерваним, таким чином, починаючи з 18.07.2006 року перебіг позовної давності щодо правовідносин, які виникли в сфері постачання природного газу у січні-лютому 2000 року розпочався спочатку і відповідно до ст. 71 ЦК УРСР сплине лише 17.07.2009 року.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення в частині відмови в задоволенні позову.

У зв”язку з цим, апеляційна скарга  ВАТ «Одесагаз» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду – його скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 49, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» на рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2008р. у справі № 37/236  задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2008р. у справі № 37/236  скасувати.

3.Прийняти нове рішення у справі № 37/236, яким позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ( 03035, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, р/р 260313013814 у ГОУ «Промінвестбанк» МФО 300012, код ЄДПРОУ 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія,1,р/р 260091552 в ОФ АКБ «Укргазбанк» МФО 328759, код ЄДРПОУ 03351208)  4 033 275 (чотири мільйони тридцять три тисячі двісті сімдесят п’ять) грн..83 коп. – вартість транспортування магістральними газопроводами природного газу у січні – лютому 2000 року.

Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ( 03035, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, р/р 260313013814 у ГОУ «Промінвестбанк» МФО 300012, код ЄДПРОУ 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія,1,р/р 260091552 в ОФ АКБ «Укргазбанк» МФО 328759, код ЄДРПОУ 03351208)  1 369 133,93 (один мільйон триста шістдесят дев’ять тисяч сто тридцять три) грн. 93 коп. – вартість транспортування розподільчими газопроводами природного газу у січні – лютому 2000 року.

4.  Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ( 03035, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, р/р 260313013814 у ГОУ «Промінвестбанк» МФО 300012, код ЄДПРОУ 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія,1,р/р 260091552 в ОФ АКБ «Укргазбанк» МФО 328759, код ЄДРПОУ 03351208) 12 750,00 грн. – держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5.   Матеріали справи № 37/236 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Тищенко  А.І.