Справа №22-ц-4101/10 Суддя-доповідач - Смирнова

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого – Смирнової Т.В.,

суддів – Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 липня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3

про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 липня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушенням судом норм процесуального та матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд безпідставно не визнав як доказ того, що відповідачка була ознайомлена з наказом про покладення на неї обов’язків заступника головного бухгалтера Сумської філії ПриватБанку, тільки на підставі того, що документ існує в електронному вигляді. У ПриватБанку з 12.04.2002 року запроваджено систему електронного документообігу, і згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Вважає, що суд безпідставно позбавив банк права на відшкодування заподіяної шкоди неналежним виконанням трудових обов’язків.

В засіданні апеляційного суду апелянт повністю підтримав скаргу, а відповідачка заперечувала скаргу та вважала рішення суду законним.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 05.02.2008 року ОСОБА_3 працювала на посаді спеціаліста по ОДБ ГРУ, РУ, СФ/адміністратора (а.с.12-13 ), договір про повну матеріальну відповідальність з відповідачкою не укладався.

Рішенням керівника управління Пенсійного Фонду України в Лебединському районі Сумської області № 29, 30 від 13.03.2009 року до ЗАТ «ПриватБанк» було застосовано штрафні санкції за несвоєчасне зарахування на рахунки клієнтів банку – пенсіонерів, перерахованих сум пенсій від Управління пенсійного фонду, що потягло зайві грошові витрати банком в загальній сумі 21 393 грн. 02 коп.

Позивач вважав, що цю шкоду повинна відшкодувати на підставі ст. 130 КЗпП України відповідачка ОСОБА_3, яка на той час виконувала обов’язки заступника головного бухгалтера Сумської філії «ПриватБанку» та допустила недбалість у виконанні трудових обов’язків.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції вважав, що не було позивачем доведено вину відповідачки у заподіянні шкоди.

Колегія суддів вважає, що висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, згідно з наказом по Сумській філії «ПриватБанк» від 29.08.2007 року (а.с.52) ведення та контроль рахунків майбутньої дати валютування є прямим обов’язком заступника головного бухгалтера та не входило до обов’язків ОСОБА_3 - спеціаліста по обліку операцій.

Судом перевірялися доводи позивача про те, що на час порушення прав клієнтів банку, саме відповідачка виконувала обов’язки заступника головного бухгалтера, та суд дійшов вірного висновку про недоведеність цих обставин, та навів аналіз та оцінку доказів, які надавалися сторонами.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Відповідачка заперечувала той факт, що до її відома було належним чином доведено наказ про покладення обов’язків заступника головного бухгалтера, крім того з самого тексту наказу, на який посилається позивач, неможливо зробити висновок про те, які саме функції заступника головного бухгалтера було покладено на ОСОБА_3 Вона не одержувала за цей час заробітну плату цієї посадової особи, що підтверджує сам факт формальності наказу, тобто – невідомо, які функції нібито передано, та оплата додаткового навантаження наказом не передбачалася.

Згідно зі ст. 130 КЗпП України покладення матеріальної відповідальності на працівника є можливим лише за наявності його вини у порушенні трудових обов’язків, але позивач цього не довів.

Крім того, глава IX КЗпП України передбачає гарантії для працівників при покладанні матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну установі, за винятком обмеження повної матеріальної відповідальності, яка може бути застосована лише в окремих випадках.

Заявивши позов на 21 393 грн. – суми завданої шкоди, яка майже у 20 разів перевищує середньомісячну заробітну плату відповідачки, позивач не обґрунтував підстав покладення повної матеріальної відповідальності на ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, вірно застосував матеріальний та процесуальний закон, та виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановленого ст. 11 ЦПК України, обґрунтовано відмовив у позові.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді