Справа №22-ц-1860/10 Суддя-доповідач - Ведмедь

Категорія -

УХВАЛА

іменем України

01 липня 2010 року м.Суми

Колегія суддів су1дової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Гагіна М.В.,

суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 квітня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії Сумське регіональне управління «Слобожанщина»

про стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу, моральної шкоди, відсотків річних, інфляційних збитків, упущеної вигоди,-

встановила:

13 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 2500 доларів США згідно договору № 628108 строкового банківського вкладу (депозиту) від 25 вересня 2008 року, а також 12 % річних -процентну ставку по вкладу в сумі 147,72 доларів США, а всього за вказаним договором 2647, 72 доларів США. Та стягнути з відповідача заподіяну позивачу моральну шкоду в розмірі 15000 грн. Позов мотивував тим, що 25 вересня 2008 року позивачем та відповідачем був укладений договір депозиту, згідно якого ОСОБА_1 вніс готівкою на відкритий банком депозитний рахунок грошові кошти в сумі 2500 доларів США строком на 6 місяців від дати надходження вкладу з нарахуванням процентної ставки 12% річних.

25 березня 2009 року закінчився строк розміщення банківського вкладу. На звернення ОСОБА_1, відповідач відмови в поверненні депозитного вкладу, посилаючись на Постанову НБ України від 10 лютого 2009 року №59 „Про призначення тимчасової адміністрації банку і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10 лютого 2009 року по 15 серпня 2009 року.

Апелянт зазначає, що нормативно-правові акти Національного Банку України стосовно дії мораторію на видачу банком вкладу не можуть суперечити Законам України, зокрема ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 1060 ЦК України та умовам договору банківського вкладу, а тому банк зобов'язаний повернути вкладені кошти.

В зв'язку з неповерненням вкладу та процентних ставок позивач також просить стягнути моральну шкоду, спричинення якої мотивує тим, що у нього суттєво погіршився стан здоров'я і, що він як споживач має право на її відшкодування.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ КБ «Надра» в особі філії Сумське регіональне управління «Слобожанщина» на користь позивача 1647,72 долари США, ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 300 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині відмовлено за необґрунтованістю.

Зазначене рішення суду позивач оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Зокрема, зазначає, при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховані докази надані позивачем на підтвердження заподіяння йому моральних страждань.

Також, ОСОБА_1 вважає, що відповідач, не повертаючи кошти позивачу після закінчення строку депозитного договору, став недобросовісним набувачем коштів і відповідно до ч. 2 ст. 1214 внаслідок безпідставного одержання чи збереження грошей мають нараховуватися проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Апелянт обґрунтовує безпідставність відмови судом у задоволенні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків, тим, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на його депозит, оскільки Мораторій розповсюджується на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, а саме до 10 лютого 2009 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем 25 вересня 2008 року укладено договір строкового банківського вкладу в іноземній валюті № 627108 на суму 2500 доларів США зі сплатою 12% річних строком на 6 місяців, тобто до 25 березня 2009 року.

На вимогу позивача повернути банківський вклад по закінченню терміну дії банківського вкладу, відповідач відмовив в поверненні коштів і мотивував це тим, що згідно постанови Національного банку України №59 від 10.02.2009 року, з 10 лютого 2009 року строком на 6 місяців був введений мораторій на задоволення вимог клієнтів, який поширюється на зобов'язання банку.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд встановив, що правовідносини між сторонами в справі, є договірними та відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення договором та законом не передбачено. Також, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що в результаті неправомірних дій відповідача він дійсно мав можливість за вказаний період, одержати доходи, тому дана вимога визнана судом безпідставною.

Вимоги про стягнення пені та інфляційних збитків, суд також визнав необґрунтованими, з тих підстав, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 59 від 10 лютого 2009 року дію мораторію було встановлено 12 лютого 2010 року, а ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", передбачено, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, інші фінансові санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і посилання апелянта на те, що відповідач не повернув депозитний вклад після 25 березня 2009 року згідно умов строкового договору, а продовжував користуватися його коштами колегія суддів вважає необґрунтованими, так як п. п. 4.2, 4.3 Договору передбачено, що проценти на вклад нараховуються від дня наступного за днем надходження вкладу у банк до дня, що передує його повернення вкладникові, або списанню з рахунку вкладника.

Доводи апелянта про те, що суд безпідставно відмовив йому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача на його користь 3% річних в сумі 64,99 долари США та інфляційних збитків в розмірі 100,02 долари США колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки строк виконання депозиту дійсно настав до призначення тимчасового адміністратора, проте відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк звільнений від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань.

При розрахунку процентів приймається метод «факт/факт», який полягає у нарахуванні процентів за вкладом, виходячи з фактичної кількості днів перебування вкладу на зберіганні в банку і фактичної кількості днів у календарному році.

Відповідно до депозиту «Мій вибір» відповідач виплатив ОСОБА_1 01 жовтня 2009 року частину вкладу в сумі 1000 доларів США, а 1500 доларів США 31 грудня 2009 року, перераховано на його поточний рахунок.

Відсотки за користування вкладом були нараховані за період з 26 вересня 2008 року по 24 березня 2009 року в сумі 147,72 доларів США, які перераховані на поточний рахунок позивача.

Договором строкового банківського вкладу передбачена сплата відсотків у розмірі 12%, але про відшкодування збитків за прострочення виконання зобов’язання в договорі не зазначено.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання строкового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином не підлягає сплаті три відсотки річних від простроченої суми вкладу.

Доводи апелянта про стягнення моральної шкоди на його користь не ґрунтуються на Законі України «Про захист прав споживачів», а тому є такими, що не заслуговують на увагу.

Крім того, правовідносини між сторонами є договірними, а відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язань договором не передбачено.

Також, не підлягає сплаті сума боргу з урахуванням індексу інфляції, оскільки апелянт не надав належних допустимих доказів на підтвердження факту знецінення долару США, тобто валюти, в якій виражено грошове зобов'язання і за якою обраховується сума боргу за Договором.

Стосовно стягнення упущеної вигоди з відповідача, то колегія суддів також погоджується з висновком суду в цій частині, так як апелянт не довів , що з вини відповідача він втратив можливість одержати реальні доходи.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч. 1ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Виходячи з зазначеного колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не довів порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі обставини справи, виконано вимоги матеріального та процесуального права, а тому згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції в даній справі залишити без зміни.

Керуючись ст. 308, 313-315, 317, 310 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 квітня 2010 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий -

Судді -