Справа № 2-1582/09

                                                       РІШЕННЯ

                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня  2009 року. Дзержинський районний суд міста  Харкова

у складі головуючого:  судді  Федосенко В.В.

                                        при секретарі Прядко Н.І.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 університету Повітряних сил про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

                                                          ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 університету Повітряних сил ім. І.Кожедуба про визнання її звільнення з посади інженера 1-ї категорії кафедри авіаційних систем навігації і посадки літаків факультету наземного забезпечення бойових дій авіації – незаконним, поновлення позивача на роботі, стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень, посилаючись на те, що вона працювала у відповідача з 1 листопада 1994 року на посаді інженера 1-ї категорії.

10 вересня 2008 року була обманним шляхом звільнена з роботи у зв’язку зі скороченням штату та досягнення пенсійного віку.

Вказане звільнення позивач вважає незаконним, посилаючись на те, що відповідачем не враховане переважне право позивача на залишенні на роботі, засідання профспілкового комітету про надання згоди на звільнення проводилось за відсутності позивача, а також ОСОБА_1 не була запропонована інша робота.

В судовому засіданні позивач підтримала свій позов та просила його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України і звільнення було проведено у відповідності до діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 працювала інженером

1-ї категорії кафедри авіаційних систем навігації і посадки літаків факультету наземного забезпечення бойових дій авіації ОСОБА_2 університету Повітряних сил ім. І.Кожедуба і наказам № 123 від 8 вересня 2008 року (а.с.22) була звільнена з роботи у зв’язку зі скороченням штату.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що між сторонами по цій справі був укладений трудовий договір на невизначений строк.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України - трудовий договір,  укладений на невизначений строк,  а  також строковий  трудовий  договір  до  закінчення  строку його чинності
можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
     1)  змін  в  організації  виробництва  і  праці, в тому числі ліквідації,   реорганізації,   банкрутства   або  перепрофілювання підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату працівників;

Посилання позивача на те, що вона була звільнення з роботи з інших підстав, а саме у зв’язку з досягненням нею пенсійного віку, не знайшло підтвердження в судовому засіданні.

Представник відповідача надав суду докази того, що в  ОСОБА_2 університету Повітряних сил ім. І.Кожедуба було скорочення штату працівників і позивач проти цього не заперечує.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України  - звільнення з підстав,  зазначених у пунктах 1,  2  і  6  цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його
згодою, на іншу роботу.

В судовому засіданні було встановлено, що позивачу була запропонована вакантна на той час посада механіка вузла зв’язку, від якої позивач відмовилась, про що був складений Акт від 8 вересня 2009 року (а.с.59), що ОСОБА_1 не оспорює, інших посад у відповідача на час звільнення позивача -  не було.

У відповідності до ч.1 ст.43 КЗпП України - розірвання   трудового   договору   з  підстав,  передбачених пунктами   1  (крім  випадку  ліквідації  підприємства,  установи,
організації),  2-5,  7  статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу,   може   бути   проведено   лише  за  попередньою  згодою виборного    органу   (профспілкового   представника),   первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В судовому засіданні встановлено, що подання   власника   або   уповноваженого   ним   органу  до профспілкової організації про дачу згоди на звільнення позивача, розглядалось у відсутності ОСОБА_1, що не відповідає вимогам ч.3 ст.43 КЗпП України і у зв’язку з чим, суд направив лист до профспілкової організації, членом якої є позивач, для розгляду питання про звільнення позивача.

До суду надійшов витяг з Протоколу № 107 засідання профспілкового комітету ОСОБА_2 університету повітряних сил від 9 квітня 2009 року, згідно з якого профспілковий комітет надав згоду адміністрації на звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України.

Як видно з матеріалів справи (а.с.54) позивач ОСОБА_1 про наступне вивільнення була  персонально попереджена не пізніше ніж за два місяці, а саме 26 червня 2008 року, що відповідає вимогам ч.1 ст.49-2 КЗпП України.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив та надав докази того, що  адміністрація досліджувала переважне право на залишення на роботі при вивільненні позивача у відповідності до ст..42 КЗпП України і було встановлено, що переважне право на залишенні на роботі було надано ОСОБА_3 яка має освіту фізика, більш великий досвід роботи та має статус «дитина війни».

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 була звільнена з роботи на законних підставах, а тому позов в частині визнання її звільнення з посади інженера 1-ї категорії кафедри авіаційних систем навігації і посадки літаків факультету наземного забезпечення бойових дій авіації – незаконним, поновлення позивача на роботі, стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягає задоволенню.

Також не підлягає задоволенню позов в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки к відповідності до ст..237-1 КЗпП України - судом не було встановлено порушення законних прав позивача, які привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків.

Судом було встановлено, що  в порушення вимог ст..47 КЗпП України відповідач в день звільнення не видав ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку та не видав копію наказу про звільнення, ці порушення не є підставами для поновлення позивача на роботі, але позивач має право звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача остаточного розрахунку при звільненні у відповідності до ст..ст.116,117 КЗпП України, якщо вважає що діями відповідача були порушені її права.

На підставі ст.ст. 40, 42, 43, 47, 49-2, 116,117, 235, 237-1 КЗпП України та керуючись ст.ст.10, 11, 27, 59, 60, 130, 209, 212, 214, 215  ЦПК України, суд -

                                                          В И Р І Ш И В:

Позовну  заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 університету Повітряних сил про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди -  залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку визначеному ч. 4 ст. 295 ЦПК України

Суддя