Справа №22-ц-4766/10 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія -
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2010 року м.Суми
колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – Смирнової Т.В.,
суддів – Ведмедь Н.І., Гагіна М.В.,
з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2010 року
у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_4
треті особи: Сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Охтирського міського відділу УМВС України в Сумській області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Охтирської міської ради,
про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,
треті особи: Сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Охтирського міського відділу УМВС України в Сумській області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Охтирської міської ради,
про визнання недійсними положень кредитного договору, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ВАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду із вказаним позовом, який в подальшому уточнив, та просив звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок з господарськими спорудами, за адресою: пров. Крондштадтський, 1 м. Охтирка Сумської області, належний ОСОБА_2 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості за іпотечним договором № 322 від 29.07.2008 року в розмірі 342 467 грн. 03 коп., шляхом реалізації вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах; виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4, дитину ОСОБА_5, які зареєстровані і проживають у вказаному будинку, із зняттям з реєстраційного обліку.
Відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов, який в подальшому уточнив, та просив визнати недійсними положення п. 1.9. та п. 1.11. кредитного договору № 322 від 29.07.2008 року в частині права банку ініціювати зміну розміру процентів за користування кредитом та в частині обов’язку позичальника повного повернення кредиту банку та сплати усіх нарахованих процентів за період фактичного користування кредитом у випадку відмови у 30-денний термін з моменту спливу 15-денного строку для розгляду пропозиції Банку про зміну процентної ставки за користування кредитом.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2010 року позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Охтирського відділення № НОМЕР_1 «Державний ощадний банк України» задоволені.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок з господарським спорудами, який розташований за адресою: Сумська область місто Охтирка пров. Кронштадтський, 1, яке належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 29.07.2008 року за реєстраційним номером 3182, шляхом реалізації вказаного предмета іпотеки (оціночна вартість іпотеки складає 250000 грн.) на прилюдних торгах.
Вирішено виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані і проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 із зняттям з реєстраційного обліку в Секторі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Охтирського міського відділу УМВС України в Сумській області.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Охтирського відділення № НОМЕР_1 «Державний ощадний банк України» судові витрати в розмірі 1828 грн. 50 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Охтирського відділення № НОМЕР_1 «Державний ощадний банк України», треті особи Сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Охтирського міського відділу УМВС України в Сумській області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Охтирської міської ради, про визнання недійсними положень п. 1.9 та п. 1.11 кредитного договору від 29.07.2008 року відмовлено за необґрунтованістю вимог.
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, з посиланням на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову ВАТ «Державний ощадний банк України» та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 в повному обсязі.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги сумлінне виконання відповідачем кредитних зобов’язань до кінця 2008 року, несплата коштів на погашення кредиту виникла через труднощі у підприємницькій діяльності та неотримання прибутку. Також судом не взято до уваги, що було порушено встановлений порядок виселення, а саме, в матеріалах справи відсутня письмова вимога про добровільне звільнення будинку, як це передбачено ст. 40 Закону України «Про іпотеку», що є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення. Крім того вимоги банку про виселення суперечать інтересам малолітнього ОСОБА_5
Вивчивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта, підтримавшого скаргу, заперечення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_2 останній одержав від банка кредит у сумі 250000 грн. на придбання житла, який зобов’язався своєчасно повернути згідно з графіком та сплатою відсотків за кредитом.
У забезпечення повернення кредитних коштів відповідач ОСОБА_2 передав банку у іпотеку житловий будинок за адресою: м. Охтирка пров. Крондштадтський, 1, за експертною оціночною вартістю 357000 грн.
Починаючи з листопада 2008 року ОСОБА_2 перестав повертати кредитні кошти та сплачувати відсотки за користування кредитом, та в нього виникла заборгованість, яка постійно збільшується.
Станом на 31.08.2010 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком складає 342467 грн., в тому числі:
246710 грн. – заборгованість за кредитом (поточна та на підставі дострокового повернення залишку кредиту),
91176 грн. – заборгованість за відсотками,
4580 грн. – пеня за простроченим кредитом,
та банк просив на погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на умови договорів та надані розрахунки.
Фактично визнаючи той факт, що не сплачує кошти за кредитним зобов’язанням, відповідач ОСОБА_2 ніяким чином не спростував розмір заборгованості, зазначеної банком, а лише оспорює право банка на одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з будинку.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки є доведеним борг та право банку ґрунтується на умовах договорів.
Разом з тим, рішення суду в цій частині вирішення вимог підлягає зміні, оскільки в резолютивній частині рішення не зазначено загального розміру боргу та його складові, які будуть погашатися за рахунок предмета іпотеки, тому слід доповнити резолютивну частину рішення такою вказівкою: зазначити, що звертається стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 342467 грн., з яких:
246710 грн. – борг по кредиту;
91176 грн. – борг за відсотками;
4580 грн. – пеня за простроченим кредитом.
При цьому, колегія суддів не погоджується зі збільшенням позивачем суми боргу в наданих апеляційному суду розрахунках, оскільки це є фактичним збільшенням позовних вимог, про що в суді першої інстанції не заявлялося, а підтримувалися вимоги щодо боргу в сумі 342467 грн.
Дослідивши доводи апеляційної скарги щодо порушення прав сім’ї ОСОБА_2 при вирішенні судом позову про виселення з будинку, колегія суддів погоджується з такими доводами та вважає, що рішення суду щодо виселення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.
Право громадян України на житло гарантується ст. 47 Конституції України, за якою ніхто не може бути примусово позбавлений житла, а лише на підставі закону за рішенням суду.
Порядок виселення із займаного житлового приміщення встановлений ст. 109 ЖК України.
Згідно ч. 3 ст. 109 ЖК України встановлено, що виселення з житла, переданого в іпотеку, можливе лише після того, як громадяни, що мешкають у приміщенні, на письмову вимогу кредитора про добровільне виселення, не звільнять приміщення протягом 1 місяця з дня отримання вимоги на звільнення приміщення.
Суд першої інстанції без врахування цих вимог закону виселив сім’ю ОСОБА_2, в той час як кредитором до них не направлялась письмова вимога про звільнення жилого приміщення.
Недотримання банком зазначених вимог закону не надавало йому право ставити в суді питання про виселення, а тому суд безпідставно ухвалив рішення про виселення мешканців будинку, що перебуває у іпотеці.
За таких обставин, рішення суду в частині вирішення спору про виселення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині, щодо вирішення зустрічного позову, про визнання недійсними положень кредитного договору, рішення суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
На час укладення сторонами кредитного договору, а саме: 29.07.2008 року, згідно з ч. 2 ст. 1054, ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлювався договором.
Набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України про заборону банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів позбавило банк такого права, яке раніше було встановлено договором.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України ця умова договору стала нікчемною, а тому банк не проводить збільшення процентів в односторонньому порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), і в цьому разі не вимагається визнання такого правочину недійсним в судовому порядку.
За зазначених обставин, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2010 року в даній справі змінити, та зазначити, що звертається стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 342467 грн., з яких:
246710 грн. – борг по кредиту;
91176 грн. – борг за відсотками;
4580 грн. – пеня за простроченим кредитом.
Скасувати це ж рішення в частині виселення з будинку ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та відмовити Відкритому акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» у задоволенні цих вимог.
В іншому рішення суду залишити без змін.
Рішення набрало законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді