Справа №22-ц-4823/10 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія -
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року м.Суми
колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2010 року
у справі за позовом Національного фармацевтичного університету до ОСОБА_2,
про стягнення заборгованості за надані освітні послуги,
встановила:
8 серпні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який
мотивував тим, що 12 серпня 2009 року між Національним фармацевтичним
університетом, в особі ректора ОСОБА_3, та ОСОБА_2 було укладено договір
№126/1.2009.Ф. (заочне;5,0) про підготовку фахівця за освітньо-кваліфікаційним
рівнем «Спеціаліст» за спеціальністю «Фармація».
За освітні послуги, надані ОСОБА_2 протягом першого семестру першого курсу 2009/2010 навчального року, відповідно до договору сплаті підлягала сума у розмірі 3875,00 грн. Відповідачем було сплачено лише 3100,00 грн. (за вересень-грудень 2009 року), залишок вартості освітніх послуг, наданих протягом першого семестру першого курсу складав 775,00 грн. Позивач направляв листи з вимогою здійснити оплату за надані послуги та просив погасити заборгованість, що утворилась. Проте, відповідач належним чином не виконала свій обов'язок щодо сплати вартості наданих освітніх послуг за Договором, заборгованість не сплатила.
Наказом ректора Університету №315 від 11 травня 2010 року студентку ОСОБА_2 було відраховано з числа студентів Університету за порушення умов контракту (несплату вартості підготовки).
На даний час заборгованість відповідачем не погашено, тому позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та просив суд стягнути з ОСОБА_2 зазначену суму коштів.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2010 року позов Національного фармацевтичного університету до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані освітні послуги задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національного фармацевтичного університету суму заборгованості по сплаті наданих освітніх послуг у розмірі 775,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національного фармацевтичного університету суму понесених ними судових витрат: державного мита в сумі 51,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього: 171,00 грн.
ОСОБА_2 з рішенням суду не погодилась і оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Національного фармацевтичного університету.
Апелянт вважає рішення незаконним та необгрунтованим з тих підстав, що
розгляд справи проведений судом першої інстанції з порушеннями норм матеріального та процесуального права, а саме рішення базується на припущеннях.
ОСОБА_2 не погоджується з встановленою судом тривалістю першого семестру навчання, зазначає про те, що вона сплатила за надані послуги в повному обсязі. Вважає, що суд неповно оцінив надані в якості доказів договір №126/1.2009 від 12 вересня 2009 року і розпорядження №167 від 21 жовтня 2009 року договорі №126/1.2009 від 12 вересня 2009 року, а тому ухвалив помилкове рішення.
Апелянт зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України в разі розірвання договоре зобов'язання сторони припиняється повністю, а згідно ч. 5 ст. 643 ЦПК України Національний фармацевтичний університет мав право лише вимагати відшкодування збитків. Але таких збитків ОСОБА_2 виконавцю послуг Національному Фармацевтичном університету не нанесено, оскільки ВУЗ державний і фінансується за рахунок бюджету. тому жодної заборгованості у апелянта перед Національним фармацевтичним університетом немає.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 серпня 2009 року позивач і відповідач уклали між собою договір №126/1.2009.Ф. (заочне;5,0). Відповідно до даного договору позивач взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів відповідача здійснити його підготовку для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст» за спеціальністю «Фармація» за заочною формою навчання на рівні державних стандартів вищої освіти та відповідно до навчальних планів та програм, затверджених для обраної спеціальності, а відповідачка зобов'язалася своєчасно вносити плату за підготовку студента у розмірах та у строки, що встановлюються цим договором (а.с.6-8). Даний договір з підготовки спеціаліста відповідає вимогам Закону України «Про вищу освіту», а тому має належним чином виконуватися.
Проте колегія суддів вважає, що з висновками суду першої інстанції погодитися неможна, оскільки п. 4 Договору передбачено, що загальна вартість освітньої послуги складає 38750,00 грн., розмір плати за підготовку Студента у кожному році становить 7750 грн. Відповідно до п. 5.3 Договору замовник вносить плату за підготовку студента у національній валюті України: на першому курсі (семестрі) - у строк до 22 серпн-2009 року; у подальшому - до початку навчального курсу (семестру) щомісяця, відповідно до встановленого Виконавцем порядку оплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця згідно виставлених рахунків.
ОСОБА_2 на момент укладення договору була повнолітньою, тобто дієздатною особою, яка відповідно до ст. 30 ЦК України здатна своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатна своїми діям створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до укладеного між сторонами договору у 2009/2010 навчальному році за освітні послуги ОСОБА_2 сплатила 3100грн. за період з вересня по грудень 2009 року. Позивач просив суд стягнути з відповідача плату за січень місяць 2010 року з тих підстав, що за цей період згідно договору ОСОБА_2 отримувала освітні послуги. На підтвердження своїх вимог до суду першої інстанції університетом було надано план навчального процесу на 2009/2010 н.р. (а. с. 52), розклад занять для студентів 1 курсу групи в якій навчалась відповідач (а. с. 53-55), графік виконання контрольних робот на 1 семестр 2009/2010 навчального року (а. с. 56), відомість відвідування та успішності студентів в період з 06 вересня 2009 року по 13 вереси 2009 року (а. с. 57), заліково-екзаменаційні відомості та копію залікової книжки.
ОСОБА_2 (а. с. 58 - 60). Дослідивши зазначені докази колегія суддів встановила, що в період з 06 вересня 2009 року по 13 вересня 2009 року ОСОБА_2 перебувала на навчально-екзаменаційній сесії, відвідувала лекції, складала заліки, передбачені навчальним планом, в подальшому вона навчання припинила, і починаючи з жовтня 2009 року по січень 2010 року жодних послуг Університет відповідачу не надавав.
З зазначеного можна зробити висновок, що взаємне виконання сторонами умов договору №126/1.2009.Ф. від 12 серпня 2009 року фактично припинилось з жовтня 2009 року.
Доказів про те, що ОСОБА_2 отримувала освітні послуги в спірний період - в січні 2010 року, а саме надсилала на перевірку контрольні роботи згідно плану, отримувала консультації, була присутня на лекціях або семінарах, складала заліки, іспити в матеріалах справи немає.
Доводи представника Університету щодо фактичного визнання ОСОБА_2 боргу за послуги під час телефонної розмови, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не підтверджені доказами, що відповідають ст. ст. 58, 59 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивач, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції не надав належних допустимих доказів, які б підтвердили те, що ОСОБА_2 визнала наявність заборгованості за навчання та факт надання Університетом освітніх послуг в січні 2010 року .
Ч.1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Як вбачається з матеріалів справи, за надання Університетом ОСОБА_2 освітніх послуг вона сплатила 3100 грн. відповідно до договору №126/1.2009.Ф. від 12 серпня 2009 року.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 не отримувала в січні 2010 році жодних послуг від Національного фармацевтичного університету колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача оплатити послугу, яка фактично не надавалась.
З врахуванням зазначеного та вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів дійшла того висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2010 року в даній справі скасувати та в позові Національного фармацевтичного університету до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані освітні послуги відмовити.
Рішення набрало законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: