Справа №22-ц-4518/10 Суддя-доповідач - Смирнова
Категорія -
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року м.Суми
колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – Смирнової Т.В.,
суддів – Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання – Федини Д.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції в Сумській області
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2010 року
у справі за позовом Державної екологічної інспекції в Сумській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи Куземинська сільська рада, Гетьманський національний природний парк,
про відшкодування шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_5 екологічна інспекція в Сумській області звернувся до суду із вказаним позовом, та просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь Куземинської сільської ради шкоду, спричинену навколишньому природному середовищу, в розмірі 11633 грн. 80 коп. Свої вимоги мотивував тим, що в ході проведення перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Сумській області 10-11 листопада 2009 року було виявлено, що на землях Куземинської сільської ради, які увійшли до складу національного природного парку «Гетьманський» в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Хухрянський» відповідачі незаконно добували корисні копалини (пісок) та здійснювали самовільний проїзд вантажним транспортом по його території, чим було завдано зазначену шкоду.
Рішенням суду від 29 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції в Сумській області відмовлено.
В апеляційній скарзі позивача, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не взяті до уваги протоколи про адміністративні правопорушення, з яких вбачається, що відповідачі діяли спільно, тому несуть солідарну відповідальність за шкоду. Крім того, суд помилково дійшов висновку, що землі, де видобувався пісок не відносяться до земель національного природного парку «Гетьманський» та гідрологічного заказника «Хухрянський», оскільки суду був наданий проект створення та землеустрою меж територій вказаних об’єктів природно-заповідного фонду, а згідно ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» до встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду в натурі, їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, підтримавшого скаргу, заперечення відповідачів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 07 жовтня 2009 року на землях запасу Куземинської сільської ради Охтирського району незаконно, тобто без відповідного спеціального дозволу, видобували пісок. За ці порушення вони були притягнуті до адміністративної відповідальності згідно з постановою Охтирського міськрайонного суду, та на підставі акту обстеження земельної ділянки від 30 жовтня 2009 року, складеного державним інспектором по контролю за використанням та охороною земель Держземінспекції у Сумській області та відповідних розрахунків завданої шкоди, сплатили на відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, 484 грн. 68 коп. на користь Куземинської сільської ради.
Позивач – ОСОБА_5 екологічна інспекція в Сумській області 11 листопада 2009 року проводив перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території національного природного парку «Гетьманський» та виявив ряд порушень, в тому числі були виявлені місця незаконного добування піску у кар’єрах розміром 6,8х6,5(м) та 6,2х3,7(м), на підставі цього акту було розраховано розмір шкоди в загальній сумі 11633 грн. 88 коп., та позивач просив стягнути цю суму з відповідачів в солідарному порядку, вважаючи, що саме вони видобували пісок з цих кар’єрів на території національного парку.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів самого розміру шкоди, та того факту, що пісок видобувався на території Гетьманського заповідника, оскільки відповідні правовстановлюючі документи на дані землі суду не були надані.
Колегія суддів вважає, що висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
З акту, складеного інспектором Держземінспекції у Сумській області, а також з його листа до прокуратури та органів міліції (а.с.62) вбачається, що інспектор разом з сільським головою Куземинської територіальної громади обстежили земельну ділянку на території Куземинської сільської ради, та було встановлено, що родючий шар ґрунту без спеціального дозволу було знято з площі 0,020 га за що і нараховано інспектором відшкодування шкоди, яку відповідачі сплатили.
За таких обставин вважати, що саме відповідачами видобувався пісок з виявлених 11 листопада 2009 року кар’єрів немає підстав.
Крім того, згідно повідомлення відповідної установи Держкомзему станом на 15.06.2010 року відсутні правовстановлюючі документи на Гетьманський національний парк на території Охтирського району, та межі території парку в натурі (на місцевості) не встановлено (а.с.96).
Таким чином, позивач не довів, що порушення природоохоронного законодавства відбулося на території природно-заповідного фонду України, а тому не довів того, що розмір шкоди слід обраховувати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998 року № 521 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди заподіяної порушенням законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України».
У своїй апеляційній скарзі, як і в позовній заяві, позивач не зазначає доказів того, що саме від дій відповідачів виникли два кар’єри вказаних розмірів та що саме ними було незаконно використано 67,14 кв.м площі землі. Такі дані спростовані актами інспектора Держкомзему від 30 жовтня 2009 року, згідно яких площа, на якій виявлено порушення складає 0,02 га, крім того, ця категорія землі відноситься до земель сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва та є землями запасу (а.с.55-57), тобто не є територією природного-заповідного фонду.
Крім того, в текстах протоколів про адміністративні правопорушення, на які посилається апелянт, не зазначено взагалі яку площу земельної ділянки незаконно використовували відповідачі, а лише йдеться про те, що вони, «набрали пісок 3 кв.м».
Таким чином шкода в зазначеному в позові розмірі позивачем не доведена.
Апелянт також посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував положення ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», яким передбачено, що межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
За таких обставин апелянт вважає, що відсутність в натурі – на місцевості, меж Гетьманського національного природного парку не є перешкодою для задоволення позову.
Колегія суддів перевіривши ці доводи апеляційної скарги не погоджується з ними, оскільки зазначена норма Закону введена в дію з 16.02.2010 року (опубліковано офіційно), в той час незаконні дії відповідачів мали місце 07.10.2009 року.
Внаслідок цього, позивач не довів, що відповідачі незаконно видобували пісок на території природного парку з особливим заповідним режимом.
Представник Куземинської сільської ради в суді першої інстанції не підтримуючи позицію позивача, послався на те, що порушення скоєно відповідачами не на території національного парку, а навпаки на території сільської ради, та відповідачі відшкодували завдану шкоду .
Посилання апелянта на можливу упередженість суду не можуть бути взяті до уваги, оскільки відвід суду представником позивача не заявлявся.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, вірно застосував матеріальний та процесуальний закон, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 315, 319 колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Сумській області відхилити, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили з часу проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді