Справа № 2-208 / 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2007 року Антрацитівськиий міськрайонний суд Луганської області у складі: Головуючого

судді                                              Назарової М..В.

при секретарі                                  Зятьковій О.С,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у залі судового засідання у м. Антрацит цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2та ОСОБА_3про визнання права власності на квартиру, придбану за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на володіння житлом, виданого 19 квітня 1994 року Органом приватизації ВО «Антрацит» Луганської області, належить на праві приватної власності двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 - кожному по Чг частині.

20 травня 2004 року відповідачами було видано належним чином завірені довіреності на ім»я позивача на продаж належних їм часток.

Позивач звернувся до суду із заявою, в якій вказує, що фактично між ним та відповідачами відбулася угода купівлі-продажу квартири, але за браком часу належним чином це оформлено не було, тому ті видали довіреності.

В обгрунтування своїх вимог посилається, що між ним та відповідачами напередодні 20 травня 2004 року фактично було досягнуто домовленості про укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, а саме: предмет - двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 ціна, яку він передав особисто відповідачам, а відповідачі передав йому ключі від квартири, і він нею користується з того часу.

Оскільки відповідачі у теперішній час ухиляються від належного оформлення договору, він змушений звертатися до суду та просить визнати за ним право власності на спірну квартиру.

У попередньому судовому засіданні позивач підтримує свої позовні вимоги та пояснив, що відповідачі після отримання від нього грошей передали йому ключі від квартири та знялися з реєстрації; відповідачі до суду не з»явилися, подавши заяви про слухання справи за їх відсутності, проти задоволення вимог не заперечують.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши докази у справі, вважає позов як такий, що підлягає повному задоволенню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, а відповідно до ч. 2 - якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Судом досліджено копії доручень від 20.05.04 р. на продаж квартири, належної у рівних частках відповідно по 1/2  кожному з відповідачів, розташованої за вищевказаною адресою /а.с. 6, 7/; про те, що квартира дійсно належить відповідачам, свідчить свідоцтво про право на володіння житлом, видане 19 квітня 1994 року Органом приватизації ВО «Антрацит» Луганської області /а.с. 4, 5/.

Одночасно суду надано копію домової книги на зазначену квартиру, з якої вбачається, що дійсно відповідачів було знято з реєстрації /а.с. 12/, а позивач фактично користується цією квартирою /а.с. 11/.

Тому суд, оцінюючи ці докази у справі, доходить до висновку, що між сторонами у дійсності мала місце саме угода купівлі-продажу спірної квартири.

Відповідно до п. 14. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 року /з наступними змінами/ «Про судову практик в справах про визнання угод недійсними» встановивши, що угода укладена з метою приховати іншу угоду, суд визнає, що сторонами укладена та угода, яку вони дійсно мали на увазі (Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 13 від 25.12.92).

Тому суд вважає вищезазначений правочин, а саме - доручення на право продажу квартири - удаваним, скосним з метою приховати інший - купівлю-продаж, який вважає укладеним і, застосовуючи правила щодо саме цього правочину, вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру.

На користь того, що між сторонами в дійсності було укладено саме договір купівлі-продажу свідчить також фактичне виконання сторонами усіх Істотних умов: фактична передача майна і отримання за цього грошей, тривале користування майном на підставі довіреності, яка дає право позивачу на відчуження цього майна.

На підставі ст. 235 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 293-294 ЦПК України, суд,-

ВИРШШВ:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2та ОСОБА_3про визнання права власності на квартиру, придбану за довіреністю, задовольнити повністю.

Визнати доручення на продаж квартири від 20.05.04 року удаваним правочином.

Визнати угоду купівлі-продажуАДРЕСА_1 яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 36,10 кв м, житловою площею 24,0 кв м, між ОСОБА_1та ОСОБА_2та ОСОБА_3укладеною 20 травня 2004 року, визнавши за ОСОБА_1право власності на вищезазначену квартиру.

Заяву про оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті.

Головуючий:                   М.В. Назарова