ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 р. Справа № 36606/09/9104

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

головуючого судді

суддів

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області на постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 14 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про поновлення пропущеного строку, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_4 05.03.2009 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірними дій, стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги до пенсії за період з 2006 року по 2009 рік та зобов”язання в подальшому нараховувати таку допомогу при нарахуванні пенсії.

Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 14.05.2009 року позовні вимоги задоволено частково, визнано дії управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_4 надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року неправомірними та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року , в решті позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Крім того апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

          Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії.

Що стосується вимог позивача за 2006 рік, то суд вірно виходив з того, що вони задоволенню не підлягають, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було встановлено обмеження щодо подібної допомоги, яке на предмет конституційності не розглядалось та неконституційним визнано не було.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня —380 гривень, з 1 квітня —406 гривень, з 1 жовтня —411 гривень. Разом з тим, дія норм п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зважаючи на те, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповідачем з 09.07.2007 року, то в даному випадку підлягає застосуванню річний строк звернення до суду відповідно до ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки законодавством інших строків з цього приводу не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в частині позовних вимог за 2007 рік слід відмовити, оскільки позивачем пропущено річний строк звернення до суду, а, отже, вказані вимоги є безпідставними.

Що стосується вимог позивача за 2008 рік, то суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що такі задоволенню не підлягають, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", що обмежувало дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відтак починаючи з 22.05.2008 року позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, на думку колегії суддів є зайвим обмеження строком перерахування та виплати недоотриманого підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки внесенням змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»слугуватиме підставою для зміни нарахувань і виплат розміру зазначеного вище підвищення до пенсії.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З врахуванням вище наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 160, ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області –задоволити частково, скасувати постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 14 травня 2009 року у справі № 2а-636/09.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_4 задоволити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_4 підвищення до пенсії неправомірними.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ОСОБА_1            ОСОБА_2 ОСОБА_3

Головуючий суддя

судді