Справа № 2-а-937/11

Провадження № 2-а/432/925/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2011 року Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 (с. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги 'відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2011 року ОСОБА_3 (с. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) звернулася з позовом до суду, відповідно до якого просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в ГІетропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії неправомірною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в ГІетропавлівському районі Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району7 Дніпропетровської області) нарахувати недоотриману державну допомогу за період з 01.01.2011 р. та довічно, згідно Закону України «Про соціальний статус дітей війни» з урахуванням надбавки, що становить 30% мінімального розміру пенсії за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як дитина війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону, не нараховує та не сплачує позивачу пенсію в передбаченому законодавством розмірі чим порушує права та законні інтереси позивача. Про порушення його прав позивачу стало відомо із засобів масової інформації, що і стало причиною звернення до суду.

Представник відповідача в установлений термін надав до суду заперечення на позов, в яких зазначив, що позов не визнає в повному обсязі та пояснив, що особам, які належать до категорії «Діти війни», підвищення виплачується в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні (а.с. 5).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

Крім того відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війні; , державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» встановлено на 2011 рік прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривень, з 1 жовтня - 784 гривні з 1 грудня - 800 гривень.

Ті ж обставини стосуються і вимог позивача про підвищення пенсії за 2011р., оскільки вищевказані положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають законну силу та не були призупинені.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов'язаних : перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни» у 2011 році не здійснював, а також не проводив виплату.

За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вищевказані положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають законну силу та не були призупинені.

Враховуючи вшцевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач має нарахувати та виплатити на користь позивача державну соціальну допомогу у розмірах, визначених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки на цей момент вищевказана норма є діючою.

Доводи відповідача про відсутність виплат у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України не може бути підставою для відмови в задоволені позовних вимог так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступних їх погашенням з Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст. б Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.

Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Водночас, згідно ст. 100 КАС України пропуіцення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав 29.07.201 Іроку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.

В обгрунтування поважності причин пропуску строку позивач зазначав, що про порушення своїх прав дізнався 09.07.2007 року із засобів масової інформації, з ухваленням рішення Конституційним судом, у зв'язку з чим не мав можливості звернутися до суду у визначені законом строки, однак не навів ніяких доказів на підтвердження вищевказаного. Будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважає, що діями чи бездіяльністю порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак, позивач знав розмір цих виплат і, у разі незгоди, мав право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішення Конституційним судом.

Отже, задоволенню підлягають позовні вимоги заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме за період з 29.01.2011 р.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір в сумі 3, 40 грн. підлягає стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 9,11, 14, 17, 70, 71, 86, 94, 159-163, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Петропавловському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни» з 29.01.2011р. - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 53, ідентифікаційний код 25022557) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, сЛІетропавлівка, вул. Піонерська, 132, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни» за період з 29.01.2011р. з урахуванням, виплачених раніше сум до змін законодавчих норм, що регулюють призначення пенсії цього виду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_2 (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, сЛ Іетропавлівка, вул. Піонерська, 132, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 кой.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Петропавлівський районний суд.

Суддя К. В. Місюра