Справа № 2-а-1512/11 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.07.2011 року суддя Талалаївського районного суду Чернігівської області Бабич О.І.

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області про стягнення з органу владних повноважень УПФУ в Талалаївському районі Чернігівської області не отриманої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, про захист порушених прав, свобод та інтересів як дитини війни в якому просить визнати дії відповідача неправомірними щодо невиплати підвищення до пенсії як дитині війни з врахуванням підвищення 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок підвищення до пенсії за період 2010р.- 2011р. по момент подання адміністративного позову до суду, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Свої вимоги мотивує тим, що вона народилася 05.11.1934 року, являється дитиною війни відповідно до копії посвідчення серія - №184595 від 01.10.1994р. і згідно Закону України «Про соцiальний захист дiтей вiйни» має статус дитини війни.

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав, подавши у встановлений законом строк заперечення на позов, від 05.07.2011 року №4245.

В письмових запереченнях на зазначені позови від 23.06.2011 року відповідач просить розглянути справу без участі представника Управління Пенсійного фонду України Талалаївського району Чернігівської області та відмовити в позові.

У запереченні відповідач також зазначає, що названа особа має статус дитини війни і відповідно до положень ст. 6 Закону України № 2195- ІV від 18 листопада 2004 року має право на підвищення пенсії в повному обсязі, але Управління ПФУ в Талалаївському районі діє лише в межах фінансового забезпечення державних соціальних стандартів, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України. Органами Пенсійного фонду України особам які мають статус «дітей війни» виплачуються щомісячні обов’язкові надбавки в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.10.2008 року і по теперішній час. Ця надбавка позивачеві виплачується з 2008 року в сумі 47 грн. з 2009 року на даний час в сумі 49 грн. 80 копійок. Те, що позивач являється дитиною війни є беззаперечним тому цей факт доказуванню не підлягає.

Тому суддею розгляд справи проводиться у порядку скороченого провадження згідно вимог ст.. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем відповідні обставини вважає достатніми підставами для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Дані спірні правовідносини регулюються Законом України «Про соціальний захист дітей війни» і тому позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 23.12.2010 р. по 18.06.2011р., з урахуванням раніше задоволених вимог позивача та в межах строку позовної давності відповідно ст. 99 КАС України.

Вимоги позивача про визнання дії відповідача неправомірними щодо невиплати підвищення до пенсії як дитині війни з врахуванням підвищення 30 % мінімальної пенсії за віком є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також суд не приймає аргументи відповідача щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. А тому слід вважати, що відповідач у даному випадку проявив бездіяльність.

Тобто, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. Із визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу.

Отже, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежує його право на отримання державної пенсії як дитини війни, яка повинна виплачуватися постійно.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 159-163, 167, 183-2 КАС України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, ч.1. ст. 28. Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд,-  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України та зобов’язання здійснити нарахування і виплату доплати до пенсії як дитині війни, - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1. ст. 28. Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» протиправною за період з 23.12.2010 року по 18.06.2011р..

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1. ст. 28. Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 23.12.2010 року по 18.06.2011р., з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок судових витрат.

Постанова суду, прийнята у порядку скороченого провадження, підлягає негайному виконанню.

Строк для подання апеляційної скарги стороною обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. І. Бабич