П О С Т А Н О В А Справа № 2-а-264 \2009р.
Іменем України
23 березня 2009 року Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого судді – Бабич О.І.
При секретарі – Ярошенко Л.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу № 2-а-264 за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 до управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну допомогу за 2006-2008 роки.
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 звернулися до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі по нарахуванню недоплаченої як дітям війни щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 – 2008 роки.
Свої вимоги мотивують тим, що вони являються дітьми війни і їм щомісячно повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Встановлені державні соціальні гарантії дітям війни встановлені ч. 2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно – правовими актами, розмір пенсії щомісячно безпідставно не підвищувався на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивачами через канцелярію суду були подані заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача також через канцелярію суду подав письмові заперечення на позов, в яких позов не визнає, просить в їх задоволенні відмовити, та просить розглянути справу без участі представника відповідача. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач діяв в межах повноважень наданих йому Законом України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідач зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Також вказує, що ч. 3 ст. 28 Закону України «Про Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення їм пенсії не застосовується. Вимагає також застосувати термін позовної давності відповідно до статей 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України.
За вказаних обставин суд вважає за можливе. розглянути спір по суті у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.
Проаналізувавши подані сторонами документи і матеріали, з метою всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до такого висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1, народилася 01 січня 1939 року і є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням серія АБ № 475076 від 17 березня 2004 року, ОСОБА_2, народився 18 листопада 1933 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 106359 від 22.02.1994 року, ОСОБА_3, народилася 17 травня 1936 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія АБ № 475117 від 29 березня 2004 року, ОСОБА_4, народилася 17 вересня 1939 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія АБ № 475075 від 17 березня 2004 року, ОСОБА_5, народилася 27 жовтня 1942 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 107889 від 10.12.1997 року, ОСОБА_6, народилася 04 жовтня 1935 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 319354 від 1985 року, ОСОБА_7, народилася 21 вересня 1938 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 106325, ОСОБА_8, народилася 30 грудня 1938 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія АГ № 044631 від 28 вересня 2007 року, ОСОБА_9, народився 12 березня 1941 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААА № НОМЕР_1 від 13.02.2007 року, ОСОБА_10, народився 01 липня 1935 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 107052 від 02.05.1996 року, ОСОБА_11, народилася 23 грудня 1931 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 103875 від 21.02.1994 року, ОСОБА_12, народився 02 вересня 1937 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 107833 від 06.05.1998 року, ОСОБА_13, народилася 20 лютого 1938 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 106100 від 07.06.1993 року, ОСОБА_14, народився 17 листопада 1930 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 112637 від 08.12.1994 року, ОСОБА_15, народилася 05 січня 1932 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 129233 від 21 вересня 1987 року, ОСОБА_16, народилася 14 березня 1943 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 128638 від 24.07.1998 року, ОСОБА_17, народилася 10 серпня 1940 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 107086 від 22.12.1995 року, ОСОБА_18, народилася 01 червня 1937 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 105817, ОСОБА_19, народилася 04 липня 1945 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААБ № 070783 від 05.03.2002 року, ОСОБА_20, народився 04 грудня 1935 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 103915, ОСОБА_21, народилася 11 вересня 1940 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 152605 від 05.10.1995 року, ОСОБА_22, народився 03 червня 1941 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 187400 від 26.02.1997 року, ОСОБА_23, народилася 13 жовтня 1944 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААА № 0025782 від 12.06.2000 року, ОСОБА_24, народилася 22 травня 1942 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 107751 від 31.07.1998 року, ОСОБА_25, народився 16 червня 1943 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААБ № 078652 від 24.07.2003 року, ОСОБА_26, народився 21 квітня 1938 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 108066 від 24.12.1998 року, ОСОБА_27, народилася 12 липня 1938 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 106283 від 25.10.1993 року, ОСОБА_28, народилася 04 грудня 1937 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 106029 від 06.12.1993 року, ОСОБА_29, народилася 07 вересня 1938 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 106301 від 26.10.1995 року, ОСОБА_30, народилася 18 листопада 1939 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія АГ № 044431 від 14 січня 2008 року, ОСОБА_31, народився 20 травня 1937 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 012364 від 16 червня 2005 року, ОСОБА_32, народилася 02 серпня 1942 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААА № 0025743 від 23.03.2000 року.
УПФУ в Талалаївському районі не заперечує того факту, що позивачі є дітьми війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Таким чином щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір відсутній.
Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з якого вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, який передбачається ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За ст.. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів з яких має виплачуватися зазначена надбавка. В зв’язку з чим зазначені обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання представників органів державної влади на відсутність коштів, як на причину не виконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги з тих підстав, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основа соціального захисту, а її ст.. 75 установлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Тому заперечення відповідача не ґрунтується на законі.
Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констактував що не приймає аргумент уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов’язань.
Відповідно до ст.. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу і існуючих прав і свобод.
Згідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Положення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік, згідно з Законом України «Про державний бюджет» на 2006 рік від 20.12.2005 року, але у зв’язку з виключенням пункту 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року відповідно до Закону України « Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з метою окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2007 рік дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахування ст.. 111 цього закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано таким, що не відповідають Конституції України( є не конституційними такі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього закону).
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх не конституційність. З цього часу працівники ПФУ в Талалаївському районі повинні були провести такі розрахунки, але цього не зробили.
В цій справі суд виходить з того, що невиплачена позивачам щомісячна державна соціальна допомога, як дітям війни підлягає стягненню враховуючи те, що право на отримання щомісячної допомоги до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має обов’язковий характер для виконання, тому позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню щодо виплати недоплаченої пенсії як дітям війни починаючи з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2008 року.
Оскільки, офіційне опублікування рішення Конституційного суду України «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частині 2 ст. 56, частині другої статті 62, частині першої статті 66.ю пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, статтей 98, 101, 103, 111 Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» (права про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року за 6-рп2007 було опубліковано в журналі «Офіційний вісник України» 2007 № 52 (27.07.2007 року), про що відповідачу стало відомо 07.08.2007 року.
Відповідач наполягає на застосуванні строків звернутися до адміністративного суду згідно ст.. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позивачеві слід відмовити в задоволенні стягнення суми за період з 1 січня 2006 року по 1 серпня 2007 року включно, оскільки суд не вбачає поважних причин пропущення строку звернення до суду. Строк з 1 січня по 31 грудня 2008 року для позивачів був поважним з тих підстав, що названі нормативні акти приймалися та опубліковувались незалежно від волі та свідомості позивачів і на строки звернення їх до суду не впливають, і тому у них була можливість своєчасно звернутися до суду з зазначеним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього кодексу.
Керуючись ст.. ст.. 7-14, ч. 3 ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 до управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі задовільнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 з підвищенням її розміру як дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 1 січня по 31 грудня 2008 року і здійснити відповідні виплати на користь позивачів за вказаний період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 3 (три) гривні 40 копійок судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення постанови, особою яка оскаржує постанову, за правилами встановленим статтями 185, 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ О.І. Бабич