ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.09 Справа№ 24/48
За позовом: Спільного українсько-чеського підприємства у формі закритого акціонерного товариства „Добра вода”, с.Млинівці Зборівського району Тернопільської області
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м.Львів
Про стягнення 315 989,37грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача –Анкудович А.Ф. –представник
Від відповідача –не з’явився
Суть спору: Позов заявлено про стягнення заборгованості в сумі 315 989,37грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 02.01.2008 року сторонами укладено договір №ТП-428,на виконання умов якого позивач поставив відповідачеві товар, який підлягав оплаті упродовж 90 днів з моменту отримання товару ( п.п.3.3 договору). Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач оплатив товар частково, станом на 17.03.2009 року заборгованість відповідача за поставлений товар становить 315 989,37грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач, вдруге, явку представника в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, відзиву на позов чи будь-яких заперечень проти позову не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 23.04.2009 року поштового відправлення за №4236736.
Розглянувши матеріали справи в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.
02.01.2008 року позивачем та відповідачем укладено договір №ТП-428, відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов’язується його прийняти та оплатити. Строк дії договору встановлено до 31.12.2008р. Додатком від 02.01.2009р. до договору продовжено строк дії договору по 29.02.2009р.включно.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачеві товар в 2008р. за період з 10.01.2008р. по 27.11.2008р. на суму 902 444,62грн., зокрема ,за період з 08.07.2008року по 27.11.2008р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 285 139,15грн.Крім того, позивач поставив 02.02.2009р. товар на суму 30 989,75грн., що підтверджується поданими суду видатковими накладними, підписаними представником відповідача, підписи якого скріплені печаткою відповідача, які додані до матеріалів справи.
Строк оплати товару встановлено сторонами в п.3.3 договору –упродовж 90 днів з моменту отримання товару.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.01.2008р. заборгованість відповідача за товар становила 233 222,88грн.
Матеріалами справи підтверджено, що за період з 04. 01.2008р. по 29.01.2009р. відповідач сплатив за товар 849 156,56грн. Крім того, відповідач повернув в 2008році товар на суму 1460,39грн., а 13.02.2009р. повернув на суму 50,93грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 315 989,37грн. (233 222,88грн. + 902444,62грн + 30 989,75 грн. - 849 156,56грн. -1460,39грн - 50,93грн.).
Вказана сума боргу підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.02.2009року, згідно з яким за даними відповідача його заборгованість перед позивачем становить 315 989,38грн. За даними позивача заборгованість відповідача становить 316 040,30грн. Акт звірки підписаний двома сторонами та скріплений печатками двох сторін.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, розходження в акті звірки мало місце тому, що на день складання акту звірки позивач не врахував повернення відповідачем товару 13.02.2009р. на суму 50,93грн.( накладна на повернення додана до матеріалів справи). З урахування названого повернення розходження у сумі боргу немає.
На день вирішення спору доказів сплати боргу в сумі 315 989,37грн. суду не подано.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).
Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то суд вважає, що судові витрати належить покласти на відповідача частково з огляду на наступне.
Позов подано 20.03.2008р., відтак, станом на момент подання позову строк оплати товару, поставленого по накладній № ДВ -0000080 від 02.02.2009р. на суму 30 989,75грн., ще не настав, оскільки згідно із умовами договору строк оплати 90 днів з моменту поставки., тому в цій частині вимог право позивача не було порушене. Отже, заборгованість відповідача на день подання позову становила 284 999,62 грн., проте на день вирішення спору строк оплати товару, поставленого по накладній № ДВ -0000080 від 02.02.2009р. на суму 30 989,75грн, вже настав, тому загальна сума заборгованості відповідача за поставлений товар на день вирішення спору становить 315 989,37грн.
На підставі викладеного суд вважає, що судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно сумі боргу , яка була на день подання позову.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85, 116-117 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути з товариства з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, ідентифікаційний код 13827416, юр. адреса: 79008, м.Львів, вул.Галицька,4, поштова адреса: 79040, м.Львів, вул.Городоцька,359, на користь Спільного українсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Добра вода”, ідентифікаційний код24633678, адреса: 47242, Тернопільська область, Зборівський район, с.Млинівці –315 989,37грн. основного боргу, 2849,99 грн. державного мита та 106,42грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Хабіб М.