справа №1-48/07 ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2007 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі головуючої судді Кушнір Н.В.
при секретарі Данчук Л.А.
з участю прокурора Ідрісова P.M.
потерпілого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рівному кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, проживаючого в АДРЕСА_2, зареєстрованого по АДРЕСА_3, не судимого;
у скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України,
встановив:
21 вересня 2006 року близько 23 год. 30 хв. на а/д Устилуг-Луцьк-Рівне ОСОБА_2 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я у вигляді крововиливу у правій навколоочній ділянці, забійної рани в ділянці правої вилиці, черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, та умисно вчинив працівникам правоохоронного органу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 опір під час виконання ними службових обов"язків.
Злочин скоєно при таких обставинах.
21 вересня 2006 року близько 23 год. 30 хв. інспекторами ДПС ВДАІ для ОДДЗ ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які перебували на чергуванні на а/д Устилуг-Луцьк-Рівне, був зупинений мотоцикл МТ-10, який рухався в напрямку м.Луцьк без освітлюваних приладів. Прийнявши праву обочину, мотоцикл зупинився, за ним зупинились працівники ДПС ВДАІ для ОДДЗ. На вимогу пред"явити посвідчення водія та реєстраційні документи водій мотоцикла ОСОБА_2 відповів нецензурною лайкою та наніс ОСОБА_1 удар в обличчя, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я.
Після цього ОСОБА_2 на спроби працівників міліції заспокоїти його, продовжив чинити активний опір, до нього були застосовані спеціальні засоби, а саме гумовий кийок. На виклик приїхав другий наряд та відповідальний по ВДАІ для ОДДЗ ОСОБА_5, проте ОСОБА_2 і далі проявляв непокору та пробував вчинити втечу, але він був затриманий працівниками ДПС ВДАІ та доставлений в РВ УМВС України в Рівненській області.
Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у скоєному визнав повністю та підтвердив встановлені судом обставини. По суті справи показав, що 21 вересня 2006 року ввечері разом зі знайомими вжив півпляшки горілки. Повертаючись додому з м.Рівного на
автодорозі в сторону м.Луцька неподалік с.Ставки Рівненського району мотоцикл зупинився і до них під"їхав автомобіль ДАІ. На вимогу працівників ДАІ показати документи ОСОБА_2 відповів, що їх немає взагалі та відмовився сісти в патрульну машину. Чому відмовився сідати в патрульний автомобіль він пояснити не може, як і свої подальші дії.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного у скоєному повністю доведена.
У зв"язку з тим, що учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини справи, суд вважає за можливе визнати дослідження доказів щодо цих обставин недоцільним. При цьому дані факти вважаються дослідженими та встановленими в судовому засіданні, оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи доведені наявними у справі доказами, які не потребують дослідження у ході судового розгляду справи. При цьому суд переконався у тому, що підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які б підлягали б доказуванню і ним не заперечуються і сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає. Підсудному роз"яснено, що він при відмові від дослідження доказів щодо фактичних обставин справи буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції у визнанні вини і викладених обставинах справи.
Потерпілий ОСОБА_1 показав, що в ніч з 21 на 22 вересня 2006 року перебував на патрулюванні на трасі Устилуг-Луцьк-Рівне. Близько 23 год. 30 хв. з напарником ОСОБА_3 по зазначеній трасі їхали у напрямку Луцька. На 151 км вони побачили мотоцикл МТ-10, який рухався без габаритних вогнів і на мотоциклі їхало троє осіб. Порівнявшись з ним, включили проблискові маячки і тоді мотоцикл зупинився на обочині.
Він вийшов з патрульної машини, підійшов, відрекомендувався, пояснив причину зупинки мотоцикла і запропонував водію надати документи. На його вимогу водій мотоцикла відповів нецензурною лайкою та відмовився надавати документи. Двоє пасажирів в цей час стояли спокійно і ніякого опору не чинили. Він запропонував підсудному сісти в патрульну машину для з"ясування особи водія та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Водій мотоциклу знову почав виражатись нецензурною лайкою, але в машину сів. Далі ОСОБА_3 в автомобілі запропонував йому надати документи на мотоцикл та водійські права. Він документи надавати відмовився і вдарив ногою по світовому гучномовцю і вискочив з автомобіля, намагаючись втекти, при цьому чіплявся за форменний одяг та наніс йому удар рукою в обличчя. ОСОБА_3 вийшов з машини, підійшов до нападника та почав тримати правопорушника за руку. ОСОБА_1 викликав по радіостанції допомогу. Водій мотоцикла почав чинити опір ОСОБА_3 та намагався втекти, вирвався від нього та побіг в сторону мотоцикла. ОСОБА_3 зупинив його біля мотоцикла, до нього були застосовані заходи фізичного впливу та спецзасоби (гумовий кийок). Після застосовання даних заходів правопорушник припинив чинити опір. В цей час під'їхав водій таксі 059, який вийшов з машини, запитав чи все гаразд та пояснив правопорушнику, щоб той не робив собі гірше та не чинив опір. Приблизно через 10-15 хвилин приїхав відповідальний майор ОСОБА_5. Правопорушник знову почав вириватися та виражатись в їх адресу нецензурною лайкою. До нього були застосовані заходи фізичного впливу та його посадили в мікроавтобус тому, що він чинив активний опір і була небезпека пошкодження патрульного автомобіля. В присутності двох автоінспекторів правопорушника повезли до наркодиспансеру, де він відмовився від проходження медичного огляду на стан сп"яніння та вів себе неадекватно - бився головою об стіл. Був складений адміністративний протокол в присутності двох понятих і правопорушник був доставлений в Рівненський РВ УМВС України.
Крім визнання підсудним своєї вини, його вина у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими судом, зокрема допитом свідків ОСОБА_3 / а.с.57 /, ОСОБА_4 / а.с.58 /, ОСОБА_6 / а.с.59 /, ОСОБА_7 / а.с.60 /, ОСОБА_8 / а.с.61 /, ОСОБА_5 / а.с.62 /, протоколом огляду місця події / а.с.9 /, актом судово-медичного обстеження / а.с.24 /, висновком службового розслідування / а.с.30-46 /.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження та умисно чинив опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, тому його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.345, ч.2 ст.342 КК України.
При обранні виду і міри покарання підсудному, принципу складання призначеного покарання, суд враховує, що злочини, в якому він обвинувачуються, згідно ст. 12 КК України є злочинами невеликої та середньої тяжкості, особу підсудного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризуються позитивно, має на утриманні малолітню дитину.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.
Обставинами, що пом"якшують його покарання, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Таку сукупність обставин суд вважає підставою для застосування відносно підсудного ст.75 КК України з покладенням на нього певних обов'язків, оскільки, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, суд вважає, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої системи.
Щодо цивільного позову прокурора Рівненського району в інтересах держави в особі Центральної міської лікарні м.Рівне до підсудного про відшкодування витрат за перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні, то суд вважає, що позов доведений і підлягає до задоволення повністю і не заперечується підсудним - цивільним відповідачем.
Керуючись ст.ст.323, 324, 335 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України та призначити покарання
за ч.2 ст. 342 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік;
за ч.2 ст.345 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи
Запобіжний захід підсудному до вступу вироку в законну силу залишити попередній -підписку про невиїзд.
Цивільний позов прокурора Рівненського району в інтересах держави в особі Центральної міської лікарні м.Рівне до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 в прибуток держави 350 грн. 84 коп.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: