№ 2-1374/09

Р І Ш Е Н Н Я                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

06 квітня 2009 року           Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

в складі:

головуючого судді                             Дзюба Н.А.

при секретарі                                       Мумчан Г.П.

за участю:

позивача                                   ОСОБА_1  

відповідача                     ОСОБА_3        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та сплату відсотків за прострочення грошового зобов'язання, –

В С Т А Н О В И В:

    11 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором  та сплату відсотків за прострочення грошового зобов'язання. Він обґрунтовував свої вимоги тим, що 15 липня 2006 року позичив відповідачеві гроші в сумі 3300 грн., а останній зобов'язався сплачувати в погашення боргу по 100 грн. щомісяця, а у випадку прострочення сплати більше ніж на 2 місяці, зобов’язався повернути залишок боргу в повному обсязі або передати йому у власність скутер А Сузукі, про що була складена розписка. ОСОБА_3 з серпня 2006 року по січень 2007 року сплачував йому по 100 грн. щомісяця, погасивши суму боргу в розмірі 600 грн. Залишок боргу в розмірі 2700 грн. до теперішнього часу ОСОБА_3 не повернув, ігнорує виконання своїх зобов'язань перед ним. У зв'язку з цим він змушений звенутися до суду. Просив стягнути на його користь з відповідача суму боргу в розмірі 2700 грн. та за прострочення грошового зобов'язання 3% річних в розмірі 162 грн., а також судові витратив в розмірі 81 грн.

      В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, посилаючись на ті ж обставини, що й у позовній заяві.

      Відповідач  ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що борг сплатив в повному обсязі, але документально підтвердити факт повернення боргу в сумі 2700 грн. він не може.

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

    Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти..., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

    Судом встановлено, що 15 липня 2006 року між сторонами був укладений простий договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачеві гроші в сумі 3300 грн., а відповідач прийняв вказані гроші та зобов'язався сплачувати в погашення боргу по 100 грн. щомісяця, а у випадку прострочення сплати більше ніж на 2 місяці, зобов’язався повернути залишок боргу в повному обсязі або передати йому у власність скутер А Сузукі. Обставини укладення такого договору підтверджуються розпискою, написаною відповідачем та власноручно ним підписаною.

    Починаючи з серпня 2006 року по січень 2007 року відповідач сплачував відповідачеві в рахунок погашення боргу по 100 грн. щомісяця, про що робилася відмітка на розписці, і що підтверджується особистим підписом відповідача.

    З січня 2007 року  і по теперішній час відповідач гроші позивачеві не сплачував, а також не передавав у власність скутер А Сузукі, тому, суму боргу в розмірі 2700 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

    Посилання відповідача на ті обставини, що він працював у позивача за трудовим договором з 02.07.2007 року по 28.02.2008 року, і з його заробітної плати за цей період утримувалося в рахунок погашення боргу по 100 грн. щомісяця, судом не може бути прийняте до уваги в зв’язку з тим, що доказів про утримання цих сум немає, і крім того, борг не сплачувався вже з лютого 2007 року, а трудовий договір укладений лише в липні 2007 року, розірваний в лютому 2008 року, і після чого борг також не сплачувався. Інших доказів сплати залишку боргу позивачеві відповідач суду не надав.

    Вимоги щодо стягнення 162 грн. за прострочення грошового зобов'язання задоволенню не підлягають, так як з розписки вбачається, що гроші позичалися без вказаної умови.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі  81 грн., які складаються з судового збору та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

      Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 610, 611, 612, 625, 827, 1046, 1047 ЦК України, суд –                                                                      

В И Р І Ш И В:

      Позовну заяву  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та сплату відсотків за прострочення грошового зобов'язання задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Костянтинівка Донецької області, на користь ОСОБА_1 борг в сумі 2700 (дві тисячі сімсот) грн. та судові витрати в розмірі 81 (вісімдесят одна) грн., а вього 2781 (дві тисячі сімсот вісімдесят одна) грн.

    В решті позову відмовити.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду, або в прядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя

      Надруковано в нарадчій кімнаті