У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Приколоти Т.І., Шашкіної С.А.

При секретарі: Качмар М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2009 року ,-

встановила:

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Брюховицької селищної ради, Управління Держкомзему у м. Львові, ОСОБА_3 Едіслава – ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи – ОСОБА_5, ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними рішення Брюховицької селищної ради, договору купівлі – продажу земельної ділянки, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт вважає, що рішення суду незаконне та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що на підставі договору купівлі – продажу, ОСОБА_1 є власником будинку №2 по вул. Бурштиновій в смт. Брюховичі, разом з будинком до неї перейшло право на користування земельною ділянкою на якій розміщено будинок. Судом не взято до уваги, що відповідачем своїм рішенням передано у власність ОСОБА_7-Б.С. частину земельну ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1, без попереднього вилучення частини даної земельної ділянки з користування ОСОБА_1 у встановленому законом порядку. Крім того, спірна земельна ділянка призначена для обслуговування житлового будинку була передана відповідачем у власність для ведення садівництва без зміни цільового призначення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання апеляційної скарги, заперечення вимог останньої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Брюховицької селищної ради від 26 жовтня 2006 року було затверджено технічну документацію для видачі державного акту на право власності на землю та безоплатно передано у власність ОСОБА_7-Б.С. земельну ділянку площею 0,0173 га для ведення садівництва по вул. Івасюка, 15 в смт. Брюховичі. В подальшому, ОСОБА_7-Б.С. видано Державний акт на дану земельну ділянку, яку 26.02.2007 року він відчужив своєму синові ОСОБА_8 на підставі договору купівлі – продажу.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними: рішення Брюховицької селищної ради, Державних актів на землю та договору купівлі – продажу земельної ділянки, суд першої інстанції вірно виходив з того, що рішення селищної ради прийнято з дотриманням положень ст. ст. 20, 118 ЗК України, а видано Державні акти на землю і укладено договір – купівлі продажу у відповідності до вимог Закону.

При цьому судом встановлено, що законні права та інтереси позивача, вищезазначеними: рішенням, Державними актами на земельну ділянку та договором купівлі – продажу спірної земельної ділянки не порушені. Співвласником будинку №2 по вул. Бурштиновій в м. Львів – Брюховичі, позивачка стала уклавши договір купівлі – продажу від 12 вересня 2005 року з ОСОБА_9 У якої були відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку на якій розташований спірний будинок. А ще попередній власник будинку, ОСОБА_10 в 2002 році зверталася до Брюховицької селищної ради з заявою про передачу їй у приватну власність земельну ділянку площею 600 кв.м., про що і було прийнято відповідне рішення. Однак ОСОБА_10 не реалізувала його. Вищенаведене свідчить про те, що попередні власники будинку користувалися земельною ділянкою площею 0,06 га, і спірна земельна ділянка в їхньому користуванні не знаходилась.

А відтак безпідставними є покликання апелянта на те, що спірна земельна ділянка у позивача у встановленому законом порядку не вилучалась, оскільки він нею не користувався і вона йому не належала.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

А тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2009 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: