В И Р О К                             справа №1-5/09

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      “07 ” квітня 2009 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі:  

       головуючого судді - Миронець О.К.

       за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1

        прокурорів – Ведь А.М., Чолан Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Карлівського районного суду Полтавської області кримінальну справу по обвинуваченню –

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянка України, заміжня, ІНФОРМАЦІЯ_4, працює секретарем Ланнівської сільської ради Карлівського району, раніше не судима

-   у   вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст.366 КК України,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 скоїла тяжкий злочин – зловживання службовим становищем та злочин середньої тяжкості – службове підроблення при наступних обставинах.  

ОСОБА_2 рішенням першої сесії п’ятого скликання Ланнівської сільської ради Карлівського району від 14 квітня 2006 року була обрана секретарем Ланнівської сільської ради. Являючись службовою особою органів місцевого самоврядування за ознакою виконання нею організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, маючи згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»  5 категорію та 10 ранг, будучи депутатом Ланнівської сільської ради по 21 виборчому одномандатному округу та маючи повноваження по вчиненню нотаріальних дій всупереч ст.4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», порушуючи основні принципи служби в органах місцевого самоврядування, грубо порушуючи Присягу державного службовця, щодо неухильного дотримання Конституції України та Законів України, сумлінного виконання посадових обов’язків, підриваючи авторитет органів місцевого самоврядування             ОСОБА_2 в жовтні–грудні 2006 року (точна дата досудовим та судовим слідством не встановлена) на прохання невстановленої слідством особи посвідчити заповіт на ім’я ОСОБА_3 в порушенням вимог п.13 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту №20/5 від 03.03.2004 року та Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року не установивши особу цивільних відносин шляхом витребування оригіналу паспорту чи іншого документу, що його заміняє, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечним характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, умисно, всупереч інтересам служби, склала завідомо неправдивий офіційний документ – заповіт від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відповідності з яким останній у разі смерті ОСОБА_4 успадкував все майно, що їй належало, а саме: квартиру №1 АДРЕСА_1 по вулиці Чураївни №11, 7/10 частин домоволодіння №30-А по вулиці Марата в м.Полтаві та 23 000 гривень на рахунках в «Полтава-банк» чим спричинила неповнолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 808700 гривень (вісімсот вісім тисяч сімсот гривень 00 копійок), що в 4621 (чотири тисячі шістсот двадцять один) раз перевищує неоподаткований мінімум громадян та є тяжким наслідком.

В подальшому остання роздрукувала два екземпляри заповіту за допомогою принтера, посвідчила його 27.12.2005 року поставивши на ньому свій підпис та печатку виконкому Ланнівської сільської ради, внесла запис до книги реєстрації нотаріальних дій під №653, де в графі «стягнення держмита» внесла завідомо неправдиві відомості про стягнення державного мита в сумі 0,85 гривень згідно квитанції №745920. Один екземпляр заповіту видала на руки невстановленій слідством особі, а інший залишила в себе в матеріалах справи. За посвідчення заповіту секретар Ланнівської сільської ради ОСОБА_2 отримала  коробку цукерок.

Крім цього, секретар Ланнівської сільської ради ОСОБА_2 з метою приховати запис про посвідчення заповіту ОСОБА_4 в 2006 році в книгу нотаріальних дій за 2005 рік внесла завідомо неправдиві відомості про вчинення нотаріальних дій 27 грудня 2005 року на користь ОСОБА_7, а саме посвідчення справжності підпису та на користь ОСОБА_8 складання та посвідчення заяви, хоча вказані нотаріальні дії не вчинялися і громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з приводу вчинення даних нотаріальних дій до сільської ради в грудні 2005 року не зверталися.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину визнала та пояснила, що з 1988 року працює секретарем Ланнівської сільської ради при цьому кожні чотири роки обирається депутатом сільської ради. До посадових обов’язків входить вчинення нотаріальних дій, реєстрація актів цивільного стані, ведення діловодства в сільській раді. Восени 2006 року приблизно в кінці листопада перебуваючи на робочому місці до неї звернулася жінка з проханням посвідчити заповіт та розповіла, що вона приїхала з міста Полтава до цілительки через свою хворобу і вирішила посвідчити заповіт, так як сільська рада стягує невелику плату державного мита в порівнянні з приватними нотаріусами. В зв’язку з цим вона витребувала в жінки паспорт, але та подала ксерокопію паспорта у зв’язку з тим, що оригінала в неї не було. Крім цього подала копію ідентифікаційного коду. Після чого вона оглянула дані документи і почала друкувати заповіт. Жінка повідомила, що заповіт необхідно скласти на ОСОБА_3 та продиктувала його данні. При цьому повідомила, що цей громадянин являється її чоловіком. Коли заповіт вже було надруковано жінка попросила посвідчити заповіт 2005 роком. Їй було відмовлено, але вона почала плакати та просити посвідчити заповіт, оскільки була дуже хвора. Після цього в порушення інструкції про вчинення нотаріальних дій посвідчила заповіт 2005 роком та внесла його до книги нотаріальних дій. В книзі нотаріальних дій було вільне місце і тому вона записала даний заповіт. Після  цього через деякий час внесла даний заповіт до реєстру інформаційного центру. За посвідчення заповіту було стягнуто держмито в сумі 0,85 гривень. В зв’язку з тим, що касира не було на той час на роботі дане держимо залишилось не оплаченим. Після того як видала жінці посвідчений 27.12.2005 року заповіт на ім’я ОСОБА_3 остання віддячила її коробкою цукерок. Після цього в травні 2007 року до неї звернувся ОСОБА_3, надав свій паспорт та свідоцтво про смерть ОСОБА_4 з проханням подивитися чи не зверталася до сільської ради його дружина ОСОБА_4 та чи не вчиняла вона будь-яких нотаріальних дій. Коли вона підняла книги реєстрації нотаріальних дій, то знайшла прізвище ОСОБА_4 та повідомила ОСОБА_3 про наявність заповіту на його ім’я і видала дублікат заповіту. Через деякий час в червні 2007 року ОСОБА_3 знову звернувся до сільської ради з проханням видати йому повторно дублікат заповіту ОСОБА_4, оскільки в попередньому дублікаті було допущено технічну помилку.

У червні 2007 року коли стало відомо, що Ленінським районним судом м.Полтави розглядається цивільна справа про визнання заповіту ОСОБА_4 недійсним вона з метою приховати свої дії та запис в книзі нотаріальних дій, записала ще два записи про нібито вчинення нотаріальних дій громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8, хоча вони в грудні 2005 року до сільської ради не зверталися. Крім того, в графі «підпис» даної книги вона самостійно за них поставила підписи.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснив суду, що 27.12.2005 року не звертався до секретаря Ланнівської сільської ради ОСОБА_2 за посвідченням справжності підпису та  не ставив свій підпис в журналі вчинення нотаріальних дій.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила суду, що до секретаря Ланнівської сільської ради ОСОБА_2 ніколи не зверталася за вчиненням нотаріальних дій та не підписувалась в журналі нотаріальних дій.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив суду, що 01 червня 2007 року звернувшись до Ланнівської сільської ради йому стало відомо про існування заповіту ОСОБА_4 на його ім’я. Потім він звернувся до Ланнівської сільської ради із заявою про видачу дублікату заповіту і секретарем сільської ради було видано даний дублікат. Отримавши дублікат заповіту звернувся до нотаріальної контори про відкриття спадщини. Нотаріусом виявлено граматичну помилку у дублікаті заповіту, тому 05 червня 2007 року був змушений повторно звертатися до Ланнівської сільської ради, щоб отримати новий дублікат заповіту без помилок. Через деякий час невістка покійної подала заяву до суду про визнання заповіту недійсним.    

Також вина підсудної підтверджується іншими доказами, які були добуті в ході досудового слідства та досліджені в ході розгляду справи, а саме:         показаннями  потерпілої ОСОБА_9, які були оголошені у судовому засіданні відповідно до яких 23.12.2006 року померла її свекруха ОСОБА_4 Про смерть останньої вона дізналась від своєї матері. В кінці січня 2007 року вона звернулася до третьої державної нотаріальної контори м.Полтави, де було відкрито спадкову справу №30 в якій зазначено, що єдині спадкоємці є її неповнолітні діти та онуки покійної ОСОБА_4 При цьому при відкритті спадщини нотаріус повідомив, що в єдиному реєстрі заповітів заповіту    ОСОБА_4 не зареєстровано;

даними посадової інструкції секретаря виконавчого комітету Ланнівської сільської ради затвердженої на 10 сесії сільської ради 24 скликання відповідно до якої на секретаря покладено обов’язок в межах Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про нотаріат» вчиняти нотаріальні дії керуючись Інструкцією про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (том.2, а.с.151-152);

 висновком експерта №619 від 18.102007 року згідно якого підпис в графі «підпис» заповіту ОСОБА_4 від 27.12.2007 року, виконаний не               ОСОБА_4Т, а іншою особою та «підпис»  в  графі розписка про одержання оформленного документа нотаріальної дії на 109 сторінці книги нотаріальних дій за 2005 рік по Ланнівській сільській раді виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою ( том 2 а.с.36-42);

 висновком експерта №664 від 02.11.2007 року згідно якого на жорсткому диску системного блоку ПК №зак 38308/9091 С/Н 99111645 мається файл який містить зміст заповіту ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 від  27.12.2005 року та який розташований на сторінці 100 перед заповітом            ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 26.12.2006 року та після заповіту              ОСОБА_12 на користь ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від 18.10.2006 року і створений не раніше 14 год. 18 жовтня 2006 року (том.2 а.с.49-59);

рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 11.12.2007 року по цивільній справі №2-1067/07 згідно якого заповіт ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_3 від 27.12.2005 року посвідчений виконкомом Ланнінвської сільської ради Карлівського району визнаний недійсним (том.1 а.с.7).

          Дослідивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 доведена повністю і її дії правильно   кваліфіковано за ч.2 ст.364 КК України та ч.2 ст.366 КК України, так як вона зловживаючи своїм службовим становищем вчинила службове підроблення.

При обранні покарання підсудній, суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу підсудної.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом’якшують покарання підсудної є те, що вона раніше не судима, визнала свою вину, щиро покаялась, сприяла розкриттю злочину, позитивно характеризується по місцю роботи та проживання. Згідно висновку медичної комісії підсудна страждає на гіпертонію, їй протипоказана фізична праця, примусового лікування від наркоманії й алкоголізму не потребує.

Врахувавши всі обставини справи, а також численні почесні грамоти та подяки, як районного так і обласного рівня, якими народжувалась                ОСОБА_2, стаж роботи на державній службі більше 20 років, а також клопотання трудового колективу сільської ради про залишення ОСОБА_2 на посаді секретаря сільської ради, оскільки вона має великий стаж роботи в період якого не притягалась до дисциплінарної відповідальності суд вважає за можливе при призначенні покарання застосувати норми ч.2 ст.69 КК України стосовно додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади.

    Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання підсудної суд по справі не знаходить.

    Приймаючи до уваги всі обставини справи, наявність декількох пом’якшуючих обставин, суд приходить до висновку, що виправлення підсудної  можливе без ізоляції від суспільства, тому вважає за можливе застосувати до неї норми ст.75 КК України та звільнити від відбуття покарання з випробуванням.

    Цивільний позов  заявлений потерпілою на загальну суму 914082,11 гривень з яких 105382,11 гривень матеріальна шкода, 808700 гривень моральна шкода, підлягає до часткового задоволення.

В ході судового розгляду кримінальної справи та згідно висновку судово-психологічної експертизи від 26.12.2008 року було встановлено, що потерпілій ОСОБА_9 внаслідок подій, що є предметом розгляду кримінальної справи було завдано моральної шкоди. Як вбачається з вищевказаного висновку моральні страждання потерпілої є суттєвими та являються (в разі встановлення судом факту неправомірності дій підсудної) психологічною підставою для встановлення в судовому порядку факту заподіяння моральної шкоди. Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні честі та гідності, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв’язків, інших цивільних прав. Відповідно до п.9  Пленуму ВС України  “Про судову практику  в справах про  відшкодування  моральної(немайнової) шкоди”  від 31.03.95 р. ( зі змінами від 25.05.01 р.) „розмір  відшкодування  моральної (немайнової) шкоди суд  визначає  залежно від  характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості». В ході судового засідання встановлено, що потерпіла             ОСОБА_9 зазнала  моральних страждань, в зв»язку з тим, що вона була змушена з»являтися до слідчого, шукати адвоката, звертатися до різних державних установ. Також порушились нормальні життєві зв’язки, так як витрачала багато часу на перельоти з Італії, ледве не втратила роботу, оскільки була змушена брати часті відпустки на роботі та шукати на цей час вихователя для дітей. Аналізуючи  всі докази по справі, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, яка спричинена потерпілій ОСОБА_9 складає 5000 гривень (п’ять тисяч гривень).

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 105382,11 гривень задоволенні не підлягають, оскільки суду не надані  належні докази, які підтверджують понесені витрати, оскільки надані копії документів не завірені належним чином та написані іноземною мовою, а їх оригінали в судове засідання не надавалися.  

      Керуючись ст. 321,323,324 КПК України, суд –

З  А  С  У  Д  И  В :

ОСОБА_2  визнати винною за ч.2 ст.364 КК України із застосуванням ч.2 ст.69 КК України призначити покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

за ч.2 ст.366 КК України та призначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі із застосуванням ч.2 ст.69 КК України без позбавлення права займатися певною діяльністю чи обіймати певні посади;

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років без позбавлення права займатися певною діяльністю чи обіймати певні посади.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити її від відбуття встановивши іспитовий строк терміном на два роки, зобов’язавши періодично з’являтися для реєстрації до органу кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_9 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 5000 (п’ять тисяч) гривень моральної шкоди в іншій частині позову відмовити.

Речові докази по справі повернути за належністю.

         Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області на протязі  15 діб з моменту його проголошення.

Суддя                                     Миронець О.К.